Закон гомологічних рядів Вавилова

Генетика

Розглянемо в чому полягає суть закону гомологічних рядів спадкової мінливості та його зачення.

Закон гомологічних рядів спадкової мінливості Вавилова

Закон гомологічних рядів спадкової мінливості: генетично близькі роди і види характеризуються подібними рядами спадкової мінливості.

Таким чином, знаючи, які мутаційні зміни виникають у особин одного виду, можна передбачити, що такі самі мутації в подібних умовах виникатимуть у споріднених видів і родів.

Закон гомологічних рядів спадкової мінливості сформулював академік М.І. Вавилов.

На прикладі злакових М. І. Вавілов показав, що схожі мута­ції виявляються у цілій низці видів цього сімейства. У колоско­вих злаків — м’якої і твердої пшениць і ячменю — відомі форми з довгими і короткими остюками і без остюків, а з опуклостями на їх місці.

  Чорне забарвлення насіння зустрічається у жита, пшениці, ячменю, кукурудзи і низки інших, за винятком вівса, проса і пи­рію. Подовжена форма зерна — у всіх вивчених видів. У тварин також зустрічаються схожі мутації: альбінізм і відсутність шерсті у ссавців, альбінізм і відсутність пір’я у птахів, короткопалість у великої рогатої худоби, овець, собак, птахів. Причина появи схо­жих мутацій — спільність походження генотипів. У процесі диве­ргенції відмінності між видами встановлюються тільки відносно генів, які обумовлюють успіх в боротьбі за існування в даних кон­кретних умовах.

  Гени більшості видів, що мають загальне походження, зали­шаються гомологічними і при мутації дають схожі ознаки.

Таким чином, виявлення спонтанних або індукованих му­тацій у одного виду дає підстави для пошуків схожих мутацій у споріднених видів рослин або тварин.

Значення закону гомологічних рядів спадкової мінливості

Закону гомологічних рядів спадкової мінливості дає змогу моделювати спадкові хвороби лю­дини в експерименті на тваринах, він також з успіхом використо­вується в селекційній практиці.

Закон гомологічних рядів спадкової мінливості має велике значення для селекції, оскільки дозволяє передбачити наявність форм, не виявлених у даного виду, але характерного для близькоспоріднених видів. Причому шукана форма може бути виявлена в дикій природі або отримана шляхом штучного мутагенезу.

Оцініть статтю
Додати коментар