«Запахи. Історія одного вбивці» аналіз

«Запахи. Історія одного вбивці» аналіз твору

Автор – Патрік Зюскінд

Рік видання – 1985

Жанр – роман

Тема – історія життя і смерті парфумера Жана-Батиста Гренуя

«Запахи. Історія одного вбивці» головні герої

• Жан-Батист Гренуй — головний герой, у нього неймовірно тонкий і сильний нюх поряд з повною відсутністю власного запаху.
• Мати Гренуя — звинувачена у дітовбивстві.
• Жанна Бюссі — простодушна годувальниця.
• Батько Террі — знавець церковної догматики.
• Мадам Гайар — господиня притулку. Ставиться до дітей лише як до способу заробітку. Грімаль — чинбар. Дуже грубий і жорстокий чоловік.
• Дівчина з вулиці Маре — перша жертва Гренуя.
• Джузеппе Бальдіні — паризький парфумер. Не володіючи жодними творчими талантами в парфумерії, має величезні знання в самій технології виробництва і збереженні ароматів. Шеньє — підмайстер Бальдіні.
• Пелісьє — конкурент Бальдіні, найпопулярніший парфумер. Тільки згадується, особисто не з’являється.
• Маркіз де ла Тайад-Еспінасс — ексцентричний творець «флюїдальної теорії».
• Мадам Арнульфо — вдова парфумера з Грасса.
• Домінік Дрюо — майстер-парфумер з Грасса і коханець Мадам Арнульфо.
• Антуан Ріші — Другий Консул Грасса, проникливий чоловік.
• Лаура Ріші — його дочка, рудоволоса красуня. Остання жертва Гренуя.

“Запахи. Історія одного вбивці” композиція

Експозиція — опис Франції XVIII ст., запахів, що панували в тогочасному Парижі, а відповідно, і міського побуту.

Зав’язка — народження в жінки, що торгувала рибою, дитини, яку вона збиралася знищити, як і чотирьох попередніх, їй не П0“трібних.

Розвиток дії — життя Гренуя в установі мадам Гайяр, у майстерні Грімаля, загальна ненависть до нього, відсутність у хлопця будь-яких моральних принципів і відповідальності.

Перша кульмінація — скоєння Жаном-Батістом Тренуєм убивства дівчинки заради її запаху. Рішення героя стати найкращим парфумером, зберегти запах, який його захопив. Розвиток дії — Тренуй опанував парфумерне мистецтво в майстерні Бальдіні, вразив того своїм талантом. Прагнучи досконалості, він після невдалих експериментів захворів і ледь не вмер. Мандрує й усамітнюється на горі. Прибувши до міста Трас, знову заради запаху невинної дівчини убиває кількох дівчат.

Друга кульмінація — убивцю дівчат Гренуя схопили й засудили до страти. Коли зібралася багатотисячна юрба, щоб подивитися на страту злочинця, він застосовує парфуми, які викликають любов і захоплення. Засліплені мешканці вибачають Гренуя, ним захоп-люються, його опікує батько вбитої дівчини Ріші. Тренуй відчуває себе Великим, Богом, Прометеєм. Але йому не потрібна любов, бо він не знає, що це. У його серці тільки ненависть.

Розв’язка — злочинці-людожери, кинувшись на запах парфумів Гренуя, розривають їх творця на шматки.

 Риси постмодернізму.

• Наявність двох пластів — рис масової літератури (детективний сюжет) та елітарної.
• «Віртуальний історизм» («імітація» світогляду Франції доби Просвітництва);
• Інтертекстуальність.
• Пародіювання іронія, гротеск.