Заснування античних міст-колоній у Північному Причорномор’ї та Криму
У середині VII ст. до н. е. в Північному Причорномор’ї з’являються перші грецькі поселення. При цьому користуються терміном колонізація — заселення й освоєння вільних територій.
Особливості грецької колонізації північного Причорномор’я та Криму:
- аграрний характер, причини її були соціально-економічні;
- мирний характер, поселення на незайнятих землях;
- незалежність відносно метрополії;
- поєднання стихійного і планового характеру.
Найголовнішими античними містами-колоніями на півдні України були Тіра (на місці сучасного Білгорода-Дністровського), Ольвія (недалеко від теперішнього Миколаєва), Херсонес (на місці нинішнього Севастополя), Пантікапен (на місці сучасної Керчі).
Кожне місто мало сільськогосподарську округу — хору, разом з нею колонія являла собою окрему державу — поліс. За устроєм вони були рабовласницькими демократичними чи аристократичними республіками.
Близько 480 р. до н. е. виникло Боспорське царство, яке об’єднало понад 20 міст з центром у Пантікапеї. У часи розквіту ця держава була основним постачальником хліба у міста Причорномор’я і Середземномор’я, вирощували й іншу сільськогосподарську продукцію. Високого рівня у грецьких колоніях досягло ремісниче виробництво, успішно розвивалася культура.
В історії цих міст існувало два періоди:
- грецький (VII—І ст. до н. е.);
- римський (І ст. до н. е. — III ст. н. е.).
У IV ст. н. е. майже всі античні міста, крім Херсонеса і Пантікапея, які потрапили під владу Візантійської імперії, занепали. Причини занепаду:
- загальна криза, що охопила античну цивілізацію;
- посилення натиску варварів (готів, згодом — гунів).
Різнобічні контакти місцевих племен з колоністами сприяли поширенню досвіду та здобутків найпередовішої на той час античної культури:
- вплив на державотворчі традиції;
- залучення до товарно-грошових відносин, новацій господарського життя;
- започаткування процесу урбанізації;
- один зі шляхів поширення на наші землі християнства.