“Земля світлячків” аналіз та переказ допоможуть підготуватися до уроку та згадати про що твір.
“Земля світлячків” аналіз
Автор – Віктор Близнець
Рік написання – 1979
Жанр – повість-казка
Головні герої: Вертутій, Сиз, Мармусія, Чублик, Хвороща, Варсава.
Всі герої жили в лісі. Хворощ садив на городі дині, Сиз вирощував світлячки, Вертутій робив небачений досі млинок.
У повісті йдеться про такі казкові народи: тривуси та стовуси.
“Земля світлячків” скорочено читати
Казковий лісовий народ стовусів і тривусів жив у країні Довгих Озер. Герої твору вдень спали, а вночі займалися своїми справами. Коли сонце сідало, то лісовий сторож бив у дзвін – це означало час вставати.
Сиза XII, який був Стовусом, будила його зозуля. Сиз ХІІ був колекціонером світлячків та жив у корчі явора. Він любив читати і мав багато книжок. З Сизом жила його сестра Мармусія.
Сиз ХІІ прокинувся, запалив трубку й відчинив зали свого музею. А на порозі вже знаходилася його рідня – Вертутій та його онук Чублик – із роду Тривусів. Сиз повів родичів в зали музею, де знаходилася цінна колекція світлячків і жителів підводного царства, які світились.
Сиз попросив свою сестру Мармусію, якій було вже 97 років, принести йому та гостям коро-хоро каву.
Вертутій та Чублик переконали Сиза попливти до їхнього дому. Біля дверей будинку Сиза вони помітили хижий погляд жовтих очей. Всі були налякані, але все ж попливли до Верхнього озера.
Дорогою, між Сизом та Вертутієм почалася суперечка про те, хто з’явився перший – стовуси чи тривуси. Після примирення Сиз ХІІ розповів про перевертнів, які колись жили на берегах величезного озера. Власник музею трохи побув у гостях та поплив додому.
У лісі всі почали метушитися: звірі тікали, птахи шукали інший прихисток в гаю. Навіть гриби помалу підбиралися до озера. Лісові мешканці прийшли на раду до професора Варсави. Сиз та Чублик вирішили піти до епіцентру подій і королівським ходом попрямували до Щербатих гір. Вони були здивовані, що від одного лише дотику дерева в лісі перетворювалися на купу попелу. Раптово Сиз та Чублик помітили обертнів. Це були великі істоти, схожі на ведмедя з головою людини й великими жовтими очима. Сиз із Чубликом ледь утекли від цих страшних оберетнів. Подолавши перешкоди, вони допливли до Верхнього озера й попрямували до професора Варсави, який навчав Лунаристів.
Увечері у музеї Сиза з’явився дивний незнайомець. Коли Сиз проводив екскурсію, то помітив, що в кожній кімнаті незнайомців стає на один більше. У дванадцятій кімнаті їх було вже 12. Злодії накинули на нього мішок, дали понюхати якесь зілля й кудись потягли.
Прийшов до тями Сиз у ямі, де й почув діалог двох обертнів, і зрозумів, що ці гемони бояться чистої води та яскравого вогню.
Власника музею розв’язали й потягли до Магави – злого отамана потвор. Представши перед Магавою, Сиз став свідком руйнівної дії темного вогню, який міг спопеляти з середини все живе. Сиз пригадав, що в його кишені є світлячок. Сиз скористався страхом гемонів перед вогнем і, осліпивши їх, побіг до Кабанячої річки.
Рятуючи господаря, у сутичці зі страховиськами загинув відданий друг стовуса – зозуля. Коли почало сходити сонце (а всі лісові мешканці тоді засинають), то Сиз упав на м’який мох.
Коли сестра Сиза Мармусія побачила, що брат зник, то вона з Вертутієм і Чубликом попливли до Верхнього озера, а згодом до Кабанячої річки, де побачили Сиза, що спав на мохові. До Сиза вже наближалися перевертні.
Мармусія вистрибнула на берег з веслом і почала захищати Сиза. Вертутій та Чублик занесли Сиза в човен, і разом втекли.
Повернувшись додому Сиз, Чублик та Вертутій пішли до Варсави на раду. Варсава розповів, як перемогти ворога на прикладі квітки кульбаби і тут же дмухнув на білу голівку квітки.
Варсава вирішив, що Чублик та Сиз мають привести обертнів до Верхнього озера, де потрібно підготувати засідку. Вони вирішили зігнати ворогів до кручі над озером та запалити вогонь. До Варсави пристало все населення Довгих озер.
Коли Чублик та Сиз заманили страховиськ до озера, лісові мешканці пішли в наступ – почало топили перевертнів у чистій воді. Але в цьому бою загинув Чублик. Чорні сили все ж було подолано, а лісове братство знову зажило в мирі й злагоді. А над Сизовою хатинкою крутяться вже три млинки, подаровані Вертутієм, – один за Чублика, другий за Вертутія і третій – на зло всім ворогам.
