Повідомлення дітям про скіфів розповість Вам багато корисної інформації про всі кочові племене, що мешкали у VII—III ст. до н. е. на землях Великого Євразійського Степу.
Повідомлення про скіфів
Скіфи— це кочові племена, що мешкали у VII—III ст. до н. е. на землях Великого Євразійського Степу, тобто від степів сучасної України на заході й до сучасної Монголії та Китаю на сході.
Вчені виділяють 2 версії їх поширення і походження. Перша версія свідчить, що основна група племен скіфів вийшла з Середньої Азії або Сибіру, а потім вони змішалися з племенами, які населяли Причорномор’я. Друга стверджує, що скіфи були нащадками зрубної культури (бронзова доба) і вони розселялися в напрямку на Захід від Поволжя.
Згідно з дослідженнями давньогрецького історика Геродота сучасні вчені дізналися, що було кілька племінних поділів скіфів:
- царські скіфи
- скіфи-кочівники
- скіфи -землероби
- скіфи- орачі
Царські скіфи жили на берегах Азовського моря і в степовій частині Криму. Скіфи-орачі мешкали в лісостеповій зоні, переважно між Дністром і Дніпром. А скіфи-кочівники освоїли степи Подніпров’я. Свої поселення вони облаштовували на пагорбах, зручних для оборони і оточували земляними валами і ровами. Цей народ відомий завдяки високій майстерності ремісників. Особливо поширеним було ковальство, гончарство, ткацтво. Скіфи виплавляли залізо і бронзу.
Союз скіфських племен мав схожі риси з державою рабовласницького ладу. Головний у скіфів був спадковий цар. Його влада обмежувалася союзною радою і народними зборами. У племені існувала ясна система класового поділу, яка виділяла дружинників, військову аристократію і касту жерців.
Після переможної війни в 512 р. до н.е. е. з перським правителем Дарієм I, скіфи ще більше утвердилися на політичній арені. Розквіт племені припав на IV століття до н.е., коли до влади прийшов цар Атей, усунувши своїх конкурентів. Йому вдалося об’єднати всі племена і розширити межі Скіфії від низин Дунаю до Азовського моря. У 339 р. до н.е. е. Атей гине у війні з македонським царем Філіпом II і в 331 році до н. е. в західні межі скіфів вторгся намісник македонського царя. До III століття до н.е. плем’я під натиском сарматів остаточно втратило свої території, сконцентрувавшись на Кримському півострові. Сюди вони перенесли столицю – Неаполь Скіфський. Кримський період розквіту скіфів припадає на II століття до н.е. У своїх руках вони зосередили владу над торгівлею рабами і хлібом. У Криму скіфська держава проіснувала до середини III століття н.е. Скіфи були розгромлені готами, які підкорили їх собі.
