Аналіз твору “Пригоди Піноккіо” допоможе згадати хто головні персонажі казки та яка її головна думка. Також інформація допоможе скласти план, дати характеристику Піноккіо та згадати сюжет.
Коллоді “Пригоди Піноккіо” аналіз
Автор – Карло Коллоді (Італія)
Рік написання – 1883
Жанр: казкова повість
Місце подій – маленьке селище
Тривалість події – на протязі дня
Головна думка – неслухняна дитина в біду потрапить, а слухняна добро принесе.
“Пригоди Піноккіо” головні герої
Піноккіо – дерев’яний хлопчик. Добрий, але пустотливий і легковажний. Лінивий і неслухняний.
Джепетто – батько Піноккіо. Добрий і щедрий. Дуже бідний. Сильно любив сина.
Вишня – майстер Антоніо. Столяр. Хитрий і полохливий.
Манджафоко – Директор лялькового театру. Іноді злий, іноді добрий.
Кульгава Лисиця – обманщиця, грабіжниця.
Сліпий Кіт – грабіжник.
Цвіркун – розумний і наполегливий. Мудрий
Фея – дівчинка з блакитними волоссям. Коза з блакитною шкірою. Мудра і досвідчена. Вміє прощати і завжди вірить в людей.
Равлик – слуга феї. То швидкий, то повільний.
Гнотик – друг Піноккіо.
Характеристика Піноккіо
Риси характеру Піноккіо – недотримання обіцянок, цікавість, непостійність, добродушність, боязкість, кмітливість.
Піноккіо — головний герой твору. Це дерев’яна лялька, яку змайстрував Джепетто. На початку твору Піноккіо маленький бешкетник з довгим носом. Коли він брехав, його ніс става довшим. Піноккіо не хотів вчитися, працювати, він був легковажним і втік з хати Джепетто до міста назустріч пригодам.
У Піноккіо непосидюча вдача, бо він лялька, у його поведінці багато дитячого. Як і всі діти на початку він довірливий, його легко надурити. Але згодом він зрозумів, що не можна всім довіряти, що потрібно працювати. Він дуже змінився.
Піноккіо – добрий та відважний персонаж, і наприкінці книжки він обертається на справжнього живого хлопця.
План твору “Пригоди Піноккіо”
- Пригоди поліна
- Народження Піноккіо
- Голод Піноккіо
- Буквар і театр
- Милість Манджафоко
- Кіт і лисиця
- У таверні
- Погоня
- Знайомство з феєю.
- Піноккіо бреше
- Знову кіт і лисиця
- На Чарівному полі
- Піноккіо заарештований
- Піноккіо стає собакою
- Могила дівчинки
- Джепетто в морі
- У селі працьовитих бджіл
- Піноккіо йде в школу
- Бійка на березі
- Обіцянка феї
- В країні Розваг
- Перетворення в осла
- У цирку
- З’їдений рибами
- Проглинутий акулою
- Порятунок батька
- Знову цвіркун
- Останнє перетворення
“Пригоди Піноккіо” сюжет
Джепетто вирізав з поліна Піноккіо, а той виявився великим пустуном.
Він не пішов до школи, а пішов з котом і лисицею на Чарівне поле.
Піноккіо пограбували і посадили до в’язниці, він працював собакою і зустрів фею.
Піноккіо відправився в країну Розваг і перетворився в осла.
Піноккіо працював в цирку, а потім його проковтнула акула, в якій сидів Джепетто.
Піноккіо врятував батька, допоміг феї, і перетворився на звичайного хлопчика.
Чому вчить твір “Пригоди Піноккіо”? Казка вчить слухатися батьків, слухатися старших, не слухати шахраїв і брехунів. Вчить бути добрими і допомагати своїм друзям. Вчить не лінуватися і працювати, вчитися і оволодівати знаннями.
“Пригоди Піноккіо” короткий зміст по главах
Глава 1. Як майстру Вишні попався шматок дерева.
Жив був старий майстер Антоніо, якого всі звали Вишнею через його сизий ніс. Одного разу в його майстерню потрапив хороший шматок дерева, і Вишня вирішив зробити з нього ніжку. Він узяв сокиру і вдарив дерево.
Але раптом пролунав голос, який просив не робити йому боляче. Вишня злякався, але знову вдарив по дереву, і знову пролунав голос. Вишня запідозрив, що голос лунає з поліна і став бити ним об стіни. Але голос мовчав. Тоді Вишня взяв рубанок і став стругати поліно.
Але в ту ж мить пролунав сміх і голос став благав не лоскотати його.
Глава 2. Майстер Вишня дарує шматок дерева своєму другові.
В цей час до Вишні прийшов його друг, лисий запальний дідок Джепетто, якого всі дражнили кукурудзяним коржем. Джепетто сказав, що хоче вирізати собі дерев’яного чоловічка, щоб ходити з ним по ярмарках і заробляти на життя.
Тонкий голосок схвалив задум Джепетто і назвав його кукурудзяної коржем. Джепетто вирішив, що обзивається Вишня і побився з ним. Потім друзі помирилися і Вишня дав Джепетто шматок дерева. Однак той раптово випав і боляче вдарив Джепетто по ногах. Друзі знову побилися, потім помирилися і Джепетто пішов з шматком дерева.
Глава 3. Джепетто починає вирізати.
Джепетто жив в маленькій комірчині, де стояли стілець, ліжко і стіл. А на стіні висів намальований камін.
Джепетто відразу став вирізати чоловічка і навіть придумав йому ім’я – Піноккіо. Він вирізав очі, які дивились на нього, вирізав ніс, який відразу виріс, вирізав рот, який став сміятися. Коли Джепетто вирізав руки, вони стягнули з нього перуку, а коли вирізав ноги, Піноккіо дав йому стусана і вибіг на вулицю.
Джепетто погнався за Піноккіо і того зловив поліцейський. Але почувши, як Джепетто загрожує покарати Піноккіо, поліцейський відпустив хлопця і арештував Джепетто.
Глава 4. Піноккіо і цвіркун.
Повернувшись додому, Піноккіо побачив цвіркуна, який став навчати його уму-розуму. Цвіркун говорив, що Піноккіо має бути слухняним, ходити в школу або вивчити якесь ремесло. Він так розлютив Піноккіо, що той кинув у цвіркуна молотком.
Глава 5. Піноккіо смажить яєчню.
Настала ніч і Піноккіо зголоднів. Він виявив, що казанок над каміном теж намальований і їжі в будинку немає. В кошику він знайшов яйце і хотів його засмажити, але тільки розбив яйце, як з нього вискочило курча, подякувало Піноккіо, і випригнуло у вікно.
Глава 6. Піноккіо прокидається без ніг.
Піноккіо побіг по селу у пошуках їжі. Він постукав у якийсь будинок, і його облили водою. Мокрий повернувся Піноккіо додому, і ліг спати у жаровні з вугіллям. Його ноги обвуглилися і до ранку перетворилися на попіл. А вранці повернувся Джепетто.
Глава 7. Джепетто ділиться з Піноккіо їжею.
Піноккіо не міг відкрити двері, і Джепетто довелося залазити у вікно. Він пошкодував нещасного Піноккіо і віддав йому три груші, єдине, що було на сніданок.
Піноккіо попросив очистити груші і з’їв їх, відкладаючи шкірку і серцевину. Але зрозумівши, що не наївся, Піноккіо з’їв і серцевину груш, і шкірку.
Глава 8. Джепетто продає куртку.
Піноккіо пообіцяв Джепетто виправитися і піти до школи, і той зробив йому нові ноги. Потім Джепетто вирізав Піноккіо костюм з паперу. Але був потрібен буквар, щоб йти в школу, і Джепетто продав свою куртку. На радощах Піноккіо кинувся йому на шию і розцілував.
Глава 9. Піноккіо продає буквар.
Вранці Піноккіо пішов в школу, мріючи про те, чому там навчиться. Але по дорозі він почув веселу музику і звернув до балагану, на якому був напис “Ляльковий театр”. Дізнавшись, що вхід коштує чотири сольдо, Піноккіо намагався продати свій одяг, а потім продав лахмітникові буквар.
Глава 10. Ляльки впізнають Піноккіо.
На сцені сварилися Арлекін і Пульчинела. Але раптом Арлекін побачив Піноккіо і дуже зрадів. Ляльки покликали Піноккіо на сцену, але глядачі стали шуміти, незадоволені тим, що комедія припинилася.
На сцену вийшов господар театру, страшний чоловік з величезною бородою і батогом – Манджафоко. Він вимахував батогом, забрав Піноккіо і вирішив кинути його у вогонь, щоб обсмажити баранчика.
Глава 11. Манджафоко чхає.
Несподівано Манджафоко почав чхати, а коли він чхав, то відчував почуття жалості. І Піноккіо скористався цим і став благати пощадити його. Манджафоко помилував Піноккіо, але вирішив замість нього спалити Арлекіна. Піноккіо став благати пощадити Арлекіна, але Манджафоко вже перестав чхати. Тоді Піноккіо попросив кинути у вогонь його, але пощадити Арлекіна.
Всі ляльки зворушилися, а Манджафоко знову почав чхати. І пощадив Арлекіна.
Глава 12. Піноккіо отримує п’ять монет.
На наступний ранок, дізнавшись що батько Піноккіо дуже бідний, Манджафоко відпустив хлопчика і дав йому п’ять золотих.
Піноккіо пішов додому, але по дорозі зустрів кульгаву Лисицю і сліпого Кота. Дізнавшись, що у Піноккіо є п’ять монет, пройдисвіти стали вмовляти Піноккіо піти в країну бовдурів, щоб на Чарівному полі посадити монети. З цих монет мали вирости дерева, а на кожному по п’ятсот монет. Почувши про таке Піноккіо не втримався і вирішив піти з шахраями.
Глава 13. Таверна “Червоного раку”.
На ніч Лиса, Кіт і Піноккіо вирішили зупинитися в таверні. Лисиця і Кіт хворіли і не могли багато їсти. Вони обмежилися відром риби, качками, курками і кроликом. Піноккіо з’їв пів-горіха і шматочок хліба. Потім вони замовили дві кімнати і попросили господаря розбудити їх опівночі.
Опівночі господар розбудив Піноккіо і сказав, що його товариші пішли дві години тому. Піноккіо заплатив монету за вечерю і пішов. У темряві він побачив тінь цвіркуна, яка стала вмовляти його повернутися додому і не слухати шахраїв. Але Піноккіо знову не став слухати цвіркуна.
Глава 14. Піноккіо в руках грабіжників.
Раптом Піноккіо побачив дві тіні, які кинулися на нього. Це були грабіжники. Піноккіо встиг заховати монети в роті, коли його схопили. Грабіжники швидко здогадалися, куди хлопчик справ монети і спробували розтиснути йому зуби. Але Піноккіо вкусив одного за котячу лапу, вивернувся і кинувся бігти.
Він спробував врятуватися на високій сосні, але грабіжники підпалили її. Піноккіо зістрибнув і побіг далі. Він зумів перестрибнути рів, а грабіжники впали в воду. Але вони не припиняли переслідування.
Глава 15. Піноккіо вішають.
Піноккіо добіг до маленького будиночка і постукав. Вікно відкрила дівчинка з блакитними волоссям і Піноккіо став просити її про допомогу. Але тут підбігли грабіжники, схопили Піноккіо і забрали. Дівчинка зникла в будинку.
Грабіжники вдарили Піноккіо ножами, але ті розкололися. Тоді грабіжники повісили Піноккіо на гілці дуба. Вранці вони пішли, пообіцявши повернутися ввечері. Піноккіо розгойдувався на вітрі і готувався до смерті.
Глава 16. Дівчинка з блакитними очима.
Вранці дівчинка з блакитними волоссям, а це була фея, виглянула у вікно і побачила Піноккіо. Вона веліла соколу зняти хлопчика, а пуделю Медоро принести Піноккіо в будинок. Потім фея покликала найвідоміших лікарів – пугача, ворона і цвіркуна, що говорив.
Ворон вирішив, що Піноккіо мертвий, але може бути живий. Пугач сказав, що хлопчик живий, але можливо мертвий. А цвіркун став викривати Піноккіо, кажучи, що той шахрай і зажене в могилу свого батька.
І тоді Піноккіо став плакати, а лікарі вирішили, що він живий.
Глава 17. Ніс стає довшим.
У Піноккіо був жар і фея спробувала дати йому ліки. Але ліки було гіркими і Піноккіо не хотів їх пити. Він випросив два шматочки цукру, скаржився на подушку і двері, поки не прийшли чотири кролика з труною. Тоді переляканий Піноккіо випив ліки і відразу став здоровий.
Він чесно розповів феї про свої пригоди, але коли та запитала його про монети, став брехати, і з кожним брехнею його ніс ставав все довшим. Фея сміялася над Піноккіо, а той не міг навіть вибігти в двері – йому заважав ніс.
Глава 18. Піноккіо знову зустрічає кота і лисицю.
Але фея зглянулася над Піноккіо і покликала дятлів. Ті миттю привели ніс Піноккіо в порядок і фея запропонувала хлопчикові залишитися у неї. Вона сказала, що написала його батькові, і Джепетто до вечора буде тут. Піноккіо зрадів і побіг зустрічати батька.
Але в лісі він знову зустрів кота і лисицю, причому кіт був без однієї лапи. Лисиця і кіт вмовляли Піноккіо йти на Чарівне поле, адже сьогодні був останній день, коли можна було садити монети. І Піноккіо знову повірив шахраям.
Вони вийшли в поле і Піноккіо зарив в ямці свої монети. Він полив монети водою, а кіт і лисиця побажали йому щастя і пішли.
Глава 19. Піноккіо потрапляє до в’язниці.
Піноккіо чекав щоб, повернувся на поле, але не побачив ніяких дерев з монетами. Папуга став сміятися над його дурістю, і розповів, що кіт і лисиця давно викопали монети і втекли. Піноккіо став рити ямку і не знайшов своїх монет. Він побіг до міста і пожалівся судді на кота і лисицю, які вкрали його монети.
Суддя, величезна горила, веліла заарештувати Піноккіо і той чотири місяці просидів у в’язниці. Тільки коли король бовдурів, здобувши перемогу над ворогами, оголосив амністію, Піноккіо випустили.
Глава 20. Величезна змія
Піноккіо відправився назад до феї, сподіваючись що та пробачить його, і сподіваючись побачити батька. Але на дорозі лежала величезна змія і Піноккіо злякався. Він довго чекав, поки змія поповзе, але та не ворушилася. Піноккіо вирішив, що змія мертва і помацав її. Але змія раптом випросталася, а Піноккіо полетів в яму з брудом і застряг в ній головою. Він так кумедно махав в повітрі ногами, що змія засміялася і лопнула.
Піноккіо пішов далі і побачив в саду виноград. Він заліз, щоб зірвати пару грон, але його ноги стиснули сталеві зуби капкана.
Глава 21. Піноккіо сторожова собака.
Піноккіо плакав і його почув світлячок. Світлячок покартав хлопчика, сказавши, що голод не привід брати чуже. Потім прийшов господар виноградника і звинуватив Піноккіо, що той краде його курей. Піноккіо сказав, що хотів зірвати виноград, а господар приніс його до дому і надів нашийник. Він сказав, що Піноккіо буде сторожовим собакою. Піноккіо заліз в будку і заснув.
Глава 22. Арешт злодіїв.
Опівночі Піноккіо прокинувся від тихих голосів. Це прийшли чотири куниці, які крали курей. Вони здивувалися, побачивши Піноккіо, і розповіли, що з собакою у них був договір. Куниці крадуть вісім курей, одну віддають собаці, а та мовчить.
Піноккіо вдав, що згоден на такі умови, і куниці увійшли в курник. А Піноккіо закрив двері і гавкотом розбудив господаря. На знак подяки за упіймання злодіїв господар відпустив Піноккіо.
Глава 23. Піноккіо намагається врятувати батька.
Піноккіо дістався до будиночка феї, але замість нього побачив могилу. На ній був напис про те, що дівчинка з блакитними волоссям померла через розлуку з братом Піноккіо. У розпачі Піноккіо заплакав. Його плач почув голуб, і дізнавшись, що це Піноккіо, розповів хлопчикові про його батька, який зібрався плисти в Новий світ, шукати свого сина.
Голуб запропонував Піноккіо віднести того до моря. Вони летіли цілий день, потім сіли в голубнику і Піноккіо з апетитом поїв пшона.
На наступний день вони прилетіли до моря, але було пізно. Джепетто вже вийшов в море на трухлявому човні і величезні хвилі жбурляли його з боку в бік.
Піноккіо почав кликати батька, і той помахав йому шапкою. Але повернутися Джепетто не зміг. Його човен накрила хвиля і він зникла з поля зору. Піноккіо з криком кинувся в море і хвилі кидали його, поки він теж не зник.
Глава 24. Острів працьовитих бджіл.
Всю ніч плив Піноккіо по морю і нарешті досяг якогось острова. Він побачив у воді дельфіна і став питати його про острів і батька. Дельфін вказав хлопчикові напрямок до села, а про батька сказав, що того проковтнула акула.
Піноккіо добіг до села Працьовитих бджіл. Всі люди там працювали і там не було жодного ледаря.
Піноккіо був голодний і став просити грошей, але йому в відповідь пропонували допомогти піднести камені, штовхати візок і багато іншого. І кожен раз Піноккіо з образою відмовлявся.
Але ось якась жінка з глечиками дала йому напитися і запропонувала обід і цукерку, якщо Піноккіо допоможе донести глечики. Від цього Піноккіо не зміг відмовитися. Він доніс глечик, поїв і раптом впізнав в жінці фею, дівчинку з блакитними волоссям. Піноккіо розплакався.
Глава 25. Обіцянка Піноккіо.
Піноккіо сильно дивувався, як феї вдалося так вирости, він теж хотів вирости. Але фея сказала, що дерев’яні хлопчики не ростуть. Але якщо Піноккіо стане хорошим, то може стати звичайним хлопчиком. Піноккіо охоче пообіцяв феї, що буде дуже хорошим, але зізнався, що не хоче працювати, адже це дуже втомлює. Фея присоромила Піноккіо, сказавши, що нероб ніхто не поважає, і Піноккіо вирішив навчитися працювати.
Глава 26. На березі моря.
На наступний ранок Піноккіо пішов в школу. Хлопці стали сміятися над ним, але Піноккіо штовхнув одного, заїхав ліктем іншому, і відразу завоював повагу. Учитель хвалив Піноккіо, але фея остерігала його від дружби з хуліганами і неробами.
Одного разу нові друзі Піноккіо покликали його на море, подивитися на величезну акулу. Піноккіо не відразу погодився, адже треба було йти в школу, але хлопці умовили його. І вони всі побігли до моря.
Глава 27. Велика бійка.
Однак на морі акули не було і Піноккіо зрозумів, що його обдурили, щоб змусити прогуляти школу. Він посварився з хлопцями і почалася бійка. Один проти семи. Піноккіо захищався як лев і хлопці стали кидати в нього книги. Одна з книг потрапила в одного з хлопців і той впав. Хлопці розбіглися, а Піноккіо залишився поруч з постраждалим і сильно плакав.
З’явилися поліцейські і заарештували Піноккіо. Але по дорозі Піноккіо втік. За ним пустили собаку.
Глава 28. Піноккіо хочуть засмажити.
Піноккіо добіг до берега і стрибнув у море. Собака пішла за ним, але відразу стала тонути. Піноккіо витягнув собаку на берег, а потім поплив.
Він побачив печеру, з якої піднімався димок і поплив до неї. Раптом він опинився в сітках.
Сіті витягнув потворний рибалка, який зрадів улову і став перебирати рибу. Знайшовши Піноккіо, він подумав це особлива порода риб, і вирішив засмажити хлопчика на сковорідці. Він обваляв Піноккіо в борошні.
Глава 29. Піноккіо повертається до феї.
Однак в цей час в печеру вбігла собака, яку врятовав Піноккіо, схопила дерев’яного хлопчика і втекла. Піноккіо подякував собаці й пішов до феї. По дорозі він запитав у місцевого рибалки про пораненого товариша, той відповів, що хлопчик вижив і перебуває вдома. Піноккіо зрадів і поспішив до феї.
Але йому було соромно і він прийшов до дому тільки вночі. Він довго стукав і нарешті його почув равлик, який сказав, що скоро відкриє двері. Піноккіо прочекав дві години і став знову стукати. Він навіть штовхнув двері ногою і застряг в дверях.
Вранці з’явилася равлик, і приніс Піноккіо сніданок з гіпсу і алебастру. Піноккіо знепритомнів.
Коли Піноккіо прокинувся, він побачив фею. Вона сказала, що прощає його і завтра зробить справжнім хлопчиком.
Глава 30. У країну розваг.
Піноккіо пішов покликати друзів на радісну подію і зустрів Гнотика, найбільш ледачого хлопчика на світі, якого сильно любив. Гнотик сказав, що їде в країну Розваг, де немає школи, а всф розважаються і грають.
Гнотик так проникливо розповідав про цю країну, що у Піноккіо загорілися очі. Він забув свою обіцянку і забув про фею. Він став чекати фургон, який відвезе їх в країну Розваг.
Глава 31. П’ять місяців неробства.
Фургон тягнули осли в чоботях, а керував ними маленький товстий пан. Фургон був уже переповнений і Гнотик сів на дишло, а Піноккіо спробував сісти на осла. Але той скинув його і пан відкусив ослу половину вуха. Потім він відкусив ослу половину другого вуха і осел змирився. Але Піноккіо почув, як осел плаче і застерігає його.
Незабаром фургон прибув в країну Розваг. П’ять місяців Піноккіо і Гнотик нічого не робили, а тільки грали і розважалися в натовпі інших нероб.
Глава 32. Піноккіо стає ослом.
Але одного ранку Піноккіо зауважив, що його вуха стали ослячими. Він злякався, а хлопчик Бабак пояснив йому, що все ледарі рано чи пізно перетворюються на ослів. Піноккіо вирішив, що у всьому винен Гнотик, і кинувся його шукати. Але побачивши, що у Гнотика такі ж ослячі вуха, Піноккіо став реготати. Реготав і Гніотик. Раптом вони опустилися на коліна і перетворилися на справжніх ослів.
Глава 33. Піноккіо в цирку.
Піноккіо продали в цирк, де господар годував його сіном і вчив різним фокусам. Незабаром Піноккіо виявився на арені. Він бігав, танцював, стрибав через обруч. Раптом він побачив у залі даму зі своїм портретом. Він впізнав фею, і спробував покликати її, але зумів крикнути тільки “Іа!”.
А потім Піноккіо впав і зламав ногу. Господар цирку вирішив продати Піноккіо, і хлопчика-осла купив чоловік, який хотів зняти з нього шкуру на барабан. Чоловік одягнув на Піноккіо камінь і зіштовхнув його в море. Піноккіо пішов на дно.
Глава 34. З’їдений акулою.
Але Піноккіо не загинув. На осла накинулися сотні риб і миттю обгризли його. І під ослячою шкурою виявився живий дерев’яний хлопчик. Він посміявся над людиною, яка хотіла його втопити, і поплив.
Піноккіо побачив попереду скелю з мармуру, на якій стояла коза з блакитною шкірою. він поплив до скелі, але його стала переслідувати гігантська акула.
Коза кликала Піноккіо, просила пливти швидше, але акула проковтнула Піноккіо.
У животі акули Піноккіо побачив вдалині світло і пішов до нього.
Глава 35. Що було в акулі.
Піноккіо пройшов всередину живота акули і побачив столик, на якому горіла свічка. А поруч сидів його батько. Піноккіо обійняв батька, і той розповів, що вже два роки живе в животі акули. Джепетто харчувався продуктами з проковтнутого акулою судна, але тепер вони підійшли до кінця, а свічка на столі остання.
Піноккіо сказав, що вони повинні вистрибнути через рот акули, але Джепетто сказав, що не вміє плавати. Піноккіо пообіцяв, що допоможе старому плисти.
Батько і син пройшли через живіт і наблизилися до рота. Стара і хвора акула спала з розкритим ротом. Втікачі вистрибнули і опинилися в морі.
Глава 36. Піноккіо стає хлопчиком.
Піноккіо довго плив, несучи на спині батька, але навіть він став вибиватися з сил. Раптом його гукнув тунець, з яким Піноккіо познайомився в животі акули. Тунець сказав, що теж втік. Тунець доставив батька і сина на берег, і Піноккіо поцілував рибу.
Старий з сином пішли шукати яку-небудь хатину, і зустріли кота і лисицю. Ті просили милостиню, і просили пробачити їх і допомогти. Але Піноккіо прогнав шахраїв.
Нарешті, вони знайшли хатину, а в ній жив Цвіркун. Цвіркун сказав, що прощає Піноккіо, і вказав де будинок фермера, де Піноккіо міг отримати молоко.
Піноккіо найнявся до фермера працювати і отримував за це молоко. Він також став плести кошики і продавати їх. Піноккіо накопичив сорок монет і вирішив купити нову куртку і черевики. Але по дорозі на ринок він зустрів равлика, який розповів, що фея дуже хвора, лежить в лікарні і не може купити собі хліба.
Піноккіо віддав равлику всі гроші і згодом йому наснилася фея. Вона сказала, що за доброту прощає йому всі провини.
Вранці Піноккіо прокинувся справжнім живим хлопчиком і дуже цьому здивувався. Його батько теж був здоровий і повний сил. Піноккіо був щасливий, що став живим хлопчиком.
