Ігор Римарук аналіз віршів допоможе оцінити творчість поета та підготуватися до уроку.
“Зірка” Ігор Римарук аналіз
Тема: роздуми автора про божий дар, справжнє покликання людини.
Ідея: кожна людина має самореалізуватися в житті.
Художні засоби:
- Епітети: високі верхи, дитячі незамкнені очі, замала долоня.
- Метафора: пропекла борозну межи брів…
Образи: ліричний герой, метафоричний образ зірки.
Твір складається з восьми рядків. Римування: жив -очі – верхів ночі ⇒ перехресне (абаб).
Метафоричний образ зірки набуває особливого звучання. Адже могло бути все буденним: «Може, так би невидимо й жив», та якось «липневої ночі впала зірка з високих верхів», коли ліричний герой ще був дитиною. І впала вона: «у дитячі незамкнені очі». А коли зірка «пропекла борозну межи брів», — це ніби остаточне закріплення дару, бо, за народним повір’ям, між бровами знаходиться так зване «третє око», воно є лише в людей, наділених особливими талантами. А те, що зірка «засіяла пам’ять золою», свідчить: віднині життя ліричного героя зміниться, він муситиме творити, бо «зола» не даватиме спокою: спалахуватиме, тлітиме, болітиме, і все це мусить бути виражено в божій іскрі — творах. Ліричний герой не зміг протистояти чи протестувати проти божого дарунку, він не міг навіть прикритися рукою, бо «долоня була замалою». Тож він ще з дитинства приречений писати, адже таке його покликання, такий дар він отримав із неба. Вірш зовсім невеликий за .обсягом, проте ємко й повно передає головну думку автора про самореаліза-цію людини.
«Діва Обида…» Римарук аналіз
Збірка – «Діва Обида».
Жанр – медитація.
У вірші розповідається про поєдинок над прірвою, який спричинює ще більш жорстокі поєдинки.
Образи:
Прірва – це образ смерті, образ темноти, чогось поганого, того, звідки вже немає вороття…
Образ Діви Обиди – це духовний стан, стан речей та слів. Та водночас, це образ Діви Марії, матері Ісуса Христа.
Складається вірш із шести катренів
Римування – перехресне. Рима чоловіча.
Віршовий розмір – тристопний дактиль (перша строфа). Друга строфа написана одностопним дактилем.
Художні засоби:
- епітети: темні обидва, коханих облич, порвані сіті, траурна бинда, пекельних сторіч.
- риторичне питання: «Чом же ти ймення Обиди взяла, Діво Маріє?»
- діалектизм «бинда» (стрічка).
Цей вірш змушує задуматися над людським життям, над тим, що треба в житті «годувати гарного вовка на своєму плечі», а поганого намагатися не підгодовувати, а навпаки, прогнати зі свого життя, аби не впасти у вічну прірву…
«Радісно й покірно серед ночі…» Римарук аналіз
Автор зображує священний вечір перед Різдвом.
Віршовий розмір – п’ятистопний хорей. Рима жіноча
Художні засоби:
- епітети – душі підземні, небесні, байдужі, гості довгождані, століття недоспані,
- метафори – голоси вибігають, провалитися в сон тощо.
Радісно й покірно серед ночі
вибігають голоси діточі
навперейми вовочому виттю…
Той, хто не сміється і не плача, –
до божниці спиною: неначе
прикликає предків на кутю.
Він не має іншої мороки,
він не чує – відчуває кроки:
на снігу сліди! Та всі навспак…
Де небесні, де підземні душі?
Чом вони вдають, що їм байдужі
музика і слово, мед і мак?
У які глибини й високості
йдуть повз нього довгождані гості?
Скільки вже недоспаних століть,
знаючи, що кожне з них – зимове,
у поганськім беззаконні мови
до божниці спиною стоїть?
Голосіння вовче і дитяче…
Той, хто не сміється і не плаче,
провалився в сон, як у замет.
Янгол схарапуджено літає,
пошепки з холодних вуст читає:
музика і слово…мак і мед…
