Вірш ДАВИДОВІ ПСАЛМИ Ліни Костенко читати повністю варто кожному, адже цей твір прославляє чесну й праведну людину, порівнюючи її з плодовитим деревом над потоком, і засуджує підступних та користолюбних, чиї душі мертві й безплідні.
“ДАВИДОВІ ПСАЛМИ” Ліна Костенко
Псалом 1
Блажен той муж, воістину блажен,
котрий не був ні блазнем, ні вужем.
Котрий вовік ні в празники, ні в будні
не піде на збіговиська облудні.
І не схибнеться на дорогу зради,
і у лукавих не спита поради.
І не зміняє совість на харчі, –
душа його у Бога на плечі.
І хоч про нього скажуть: навіжений,
то не біда – він все одно блаженний.
І між людей не буде одиноким,
стоятиме, як древо над потоком.
Крилаті з нього вродяться плоди,
і з тих плодів посіються сади.
І вже йому ні слава, ні хула
не зможе вік надборкати крила.
А хто від правди ступить
на півметра, –
душа у нього сіра й напівмертва.
Не буде в ній ні сили, ні мети,
лиш без’язикі корчі німоти.
І хто всіляким ідолам і владам
ладен кадити херувимський ладан,
той хоч умре з набитим гаманцем, –
душа у нього буде горобцем.
Куди б не йшов він, на землі і далі,
дощі розмиють слід його сандалій.
Бо так воно у Господа ведеться –
дорога ницих в землю западеться!
Вірші Ліни Костенко перекладені багатьма мовами. Цей вірш — своєрідна притча, духовна настанова про те, хто є справді блаженною (щасливою у вищому сенсі) людиною.
Про що вірш “Давидові псалми”?
Про дві дороги людини: шлях праведності й шлях облуди, про вибір між добром і злом, між правдою і брехнею. Ліна Костенко показує різницю між людиною чесною, вірною своїй совісті, і людиною підступною, продажною.
Блажен — той, хто:
– не піддається спокусам, не ходить у лукаве товариство;
-не зраджує принципи, не продає совість за харчі (вигоду);
-навіть якщо його вважають диваком чи «навіженим», залишається вірним правді.
Він — як дерево біля потоку: міцне, родюче, живе.
А грішний, той хто зраджує правду, служить ідолам (грошам, владі), продає душу. Такий:
– має «сіру, напівмертву» душу;
– не має сили й мети, мов німий корч;
– навіть із набитим гаманцем лишається убогим духом, його слід змиє дощ, ніби він нічого не залишив на землі.
Отож, головна думка твору “Давидові псалми”: людина щаслива не тим, що має багатство чи владу, а чистотою своєї совісті, вірністю правді та Богу. Шлях ницих приречений на зникнення.
