Розповідь про книги та їх значення відкриє маловідомі факти про книги.
Розповідь дітям про книгу
Книга є нашим другом, порадником. Книга – це цілий світ, поринаючи в який, ми вчимося законам буття, добра.
Книги – це пам’ять народу. За багато століть свого існування людство накопичило величезну масу знань. У нарисах, романах, наукових працях, словниках і підручниках, покажчиках і щоденниках, мемуарах та виданнях зосереджені великі обсяги інформації. Ми дізнаємося про досягнення людей нашого часу і минулих тисячоліть.
Кожен день тисячі людей на планеті читають книги. Люди читають для задоволення і щоб отримати потрібну інформацію, вдома і по дорозі на роботу, друковані книги і електронні. Але такою доступною книга була не завжди, та й виглядала книга в давнину зовсім інакше: вона могла бути глиняною або навіть золотою.
Один з найдавніших пам’ятників художньої літератури шумерський “Епос про Гільгамеша» зберігся на глиняних табличках. Ці таблички створені за 2 тисячоліття до нової ери, тобто 4 тисячі років тому.
Найстарішу книгу на загубленій нині етруській мові можна побачити в Болгарському національному історичному музеї в Софії. Це шість скріплених між собою товстих листів золота, на яких вибито текст і зображені вершник, русалка, ліра і воїни.
Цей невеликий рукопис, вік якого становить понад 2,5 тисячоліть, був випадково виявлений в гробниці, розкритій в ході риття каналу на південному заході Болгарії.
Сьогодні книги друкують на папері. А стародавні єгиптяни користувалися папірусом, а стародавні китайці – бамбуком.
У Китаї приблизно в 105 році Цай Лунь винайшов папір. Він знайшов спосіб робити папір з волокнистої внутрішньої частини кори шовковичного дерева. Китайці навчилися товкти кору у воді, щоб відокремити волокна, потім вони виливали цю суміш на підноси, на дні яких знаходилися довгі вузькі смужки бамбука. Коли вода стікала, м’які аркуші клали сушитися на рівну поверхню. Для цієї мети використовували бамбук і старі ганчірки. Але в Європу папір потрапив дуже нескоро. Європейці писали на пергаменті – спеціально виробленій шкірі козенят, баранів або телят.
Людина, що володіла навіть кількома книгами, була дуже багатою, адже коштували книги неймовірно дорого. Пергамент був надзвичайно дорогий. Приготування кожного аркуша пергаменту займало не менше місяця.
До винаходу друкарського верстата книги писалися від руки. І кожну букву книги старанно виводив монах. Адже в Середньовіччі саме монастирі були центрами грамотності. Книги створювалися в монастирях і зберігалися в монастирських бібліотеках. Нам важко уявити, скільки зусиль докладали монахи для створення однієї рукописної книги! Одні наносили на листи лінії рядків, інші виводили каліграфічним почерком букву за буквою, намагаючись не помилитися. Художники оформляли рукописи орнаментом, витонченими мініатюрами. Обтягнуті шкірою дерев’яні палітурки прикрашали дорогоцінними каменями…
За 1 книгу монастир міг отримати до 200 овець! А вартість букваря могла дорівнювати вартості корови.
Все змінилося з появою книгодрукування. Ми звикли вважати, що книгодрукування з’явилося в Європі в середині 15 століття, і перший друкарський верстат винайшов Йоганн Гуттенберг, але за 80 років до нього ченці корейського монастиря за допомогою рухомого металевого шрифту надрукували обрані уривки з проповідей Будди в двох томах. У 1450 році Гутенберг видав Біблію.
19 квітня 1563 року Іван Федоров відкрив в Москві першу на Русі “друкарню”. Перша точно датована друкарська книга побачила світ у березні 1564 року. Вона називалася “Апостол”. Федоров і його помічник працювали над цією книгою майже рік!
