“Друкар книжок небачених” скорочено

“Друкар книжок небачених” скорочено читати можна, щоб згадати короткий зміст твору Оксани Іваненко та головних героїв. Події відбуваються в XVІ столітті,  розповідь у повісті ведеться від третьої особи.

“Друкар книжок небачених” Іваненко скорочено

Максим Грек 

Максим Грек – 75-літній старець, що жив у монастирі. Більше 30 років був ув’язненим за свої погляди, котрі не подобались сильним цього світу, за те, що викривав багаті монастирі, які жили за рахунок праці селян). На старість його звільнили і тепер до нього часто навідувались за порадою. Так і сьогодні до нього прийшов цар Іван Васильович.

Диякон Іван Федоров з цієї розмови тільки почув «Книги — це ріки, що напувають всесвіт». Коли ж цар пішов, Максим Грек почав розповідати диякону про свою молодість, як він навчався в Італії і як познайомився з Альдус Мануціус, який був видатним друкарем книжок.

В цей час ще мало друкувалося книжок і більшість їх ще переписувалось і обрамлялось власноруч, тому вони були такі коштовні. Диякон Іван любить книжки і вважає, що його хист, його талант саме в цій великій, святій книжковій справі.

«ГАНЗА»

Саксоганець Шлітт на прохання московського царя Івана IV Грозного збирає майстрів різних спеціальностей у німецькому місті Любеку. Всього йому треба завербувати на корабель близько 120 майстрів: лікарів, і цирульників, теслярів, ливарів, архітекторів, каменярів, друкарів і привезти в Москву. Та місцева торговельна гільдія разом з лицарями-хрестоносцями вирішують не допустити цього, так як це зміцнить Московію і позбавить їх прибутку від торгівлі. Шлітта саджають до в’язниці і майстри розходяться. Тобто, спілка німецьких купців не пустила майстрів до Москви, а Шлітта на десять років посадили у в’язницю.

Гість з Данії

До Івана Грозного прибуває посол з Данії Ганс Місенгейм від короля Християна ІІІ. Посол привіз Біблію й ще дві книги, в яких викладено суть їхньої християнської віри. Ганс пропонує роздрукувати дві книжки разом з Біблією, що він привіз, попередньо переклавши їх на московську мову. Цар Іван відмовляє, адже розуміє, що за таку милість він стане боржником короля, а також пригадує слова Максима Грека, що можна так перекласти і перетлумачити книгу, що потім буде ще більше проблем. Тобто, відмовив цар послу, щоб не допустити неправильного тлумачення православної віри.

«Печатний дім» 

Цар Іван вирішує побудувати власний печатний дім, в цьому його підтримують митрополит Макарій, окольничий Олексій Адашев, думний дяк Висковатий та Максим Грек. Керівником Печатного дому назначають Івана Федорова, розпочинається будівництво Печатного дому та верстатів.

Свято книги 

Навесні 1564 року Іван Федоров представляє царю першу друковану книгу «Апостол», надруковану в Печатному домі. Ця книга за якістю ні в чому не поступається західноєвропейським і навіть в чомусь за своєю красою, ілюстраціями і орнаментами перевершує їх. Всі задоволені виконаною роботою. В післямові книги згадуються усі, хто допоміг у друкарстві, а особливо цар. dovidka.biz.ua Федоров хоче роздрукувати ще менших за розміром книг, щоб і прості люди могли дозволити їх собі.В післямові до першої книги розповідається про те, що Іван Грозний вводить на Русі книгодрукування і дає кошти на цю справу.

Єретики

Митрополит Макарій та Максим Грек померли, царя зрадили і йому вже не до книг. Бояри, церковнослужителі та верховне духовенство звинувачують Федорова і його помічника Петра Мстиславецького (прибульця з Білорусі) в єресі і кажуть, що їх праця, то від диявола.

«Іде це видано, щоб книги не рукою богобоязливою переписувалися, а на верстаті бісівському робилися»

Іван Федоров і Петро Мстиславець змушені тікати з Москви, щоб їх не вбили, бо бояри, священнослужителі звинуватили їх у єресі та чорнокнижництві.

Борець і сіяч

Федоров разом з помічником і сином прибувають до Литви, де їх запрошує до себе у маєток Заблудове литовський пан, українець родом, вельможний гетьман Григорій Ходкевич. Той чоловік не пошкодував нічого ні для друкарів, ні для друкарні.

Вони починають друкувати книги, щоб зміцнити віру українців у православ’я. Перша друкована книга «Учительне Євангеліє» з’явилася в Литві вийшла з друку в березні 1569. Згодом Федоров друкує ще одну книгу.

Та згодом Івана Федорова покинув його помічник і друг Петро Мстиславець, бо його переманили до себе багаті купці Мамоничі. Але у Федорова підростає син Івашко, який стає його помічником та ще місцевий хлопчик Гриць допомагає йому. Довідник цікавих фактів та корисних знань Відбувається Люблінська унія (1569 р.) за якою українські землі перейшли до Польщі і тепер знову праця Федорова не потрібна.  Іван Федоров боляче сприйняв звістку від Ходкевича про припинення друкарської справи «… голова батька – велика, з хвилястим волоссям – труситься від стриманих ридань. Він плакав!».

Ходкевич наділяє Федорова землею, щоб той не в чому не нуждався. Але Іван не зрадів багатому подарунку гетьмана Ходкевича: «Не личить мені в оранні та сіянні насіння життя своє коротати. Замість рала в мене ремесло художнє, замість насіння житнього – духовне насіння повинен я по світу розсівати… і всім роздавати духовну їжу».

Проходить час, Хоткевич помирає, а Федоров вирішує продовжувати справу свого життя, він бере з собою Івашка і Грицька і вирушає до старовинного міста Львова.

У старовинному місті Львові 

У Львові вони зустрічають різні ремісницькі цехи, а тут не було друкарів. І вони стають першими. У 1574 році виходить новий львівський «Апостол».

Якщо у післямові першої  московської книги прославлявся цар Іван ІV, в «Учительному євангелії», надрукованому в Заблудові – Гнат Ходкевич, то книга львівський «Апостол» “нікого  не вславляла, вона мала тільки розповісти всьому світу про важкий труд та перешкоди на шляху друкаря”.

На обкладинці львівського “Апостола” був герб Львова і герб друкаря Федорова (кутник — необхідний прилад для друку і вигин річки, адже «книги — це ріки, що напувають всесвіт»). Так як книга була православна, було важко назбирати кошти, багатії Львова (пани та попи) відмовляли у грошах, бо «їх цікавили тільки власні маєтки та власний добробут…»

По копійці зібрав Федоров кошти з бідних городян та міщан «по копійці збирали вони кошти, щоб міг він відкрити свою друкарню і випускати книги». Всю історію свого друкарства Федоров написав у післямові до книги і закінчив книгу наступними словами:

«А нам недостойним хай просять прощення за те, що дерзнули почати… А якщо в чому погрішність буде, бога ради виправляйте, благословіть, а не кляніть, бо писав не дух святий і не ангел, але така ж грішна і тлінна рука, як і у всіх інших неумудрених»…

Найперший Буквар

Іван Федорович Москвитін (таке прізвисько мав у Львові) вирішує надрукувати першу книгу для дітей, щоб було легше їх навчати читанню. І в 1574 році У Львові друкується перший БУКВАР для дітей.

Коли Федоров грузне у боргах, його запрошує до себе князь Костянтин Острозький, щоб побудувати там друкарню.

Іван Федоров погодився, бо хотів  «й інші книжки друкувати, та коштів більше не було, борги росли. Іван Федоров пробує всілякими силами вибитися з скрутного становища, але дедалі більше заплутується в боргах, у сітях, що розставляють хитрі лихварі»

Спочатку запропонував Костянтин Острозький Івану Федорову бути управителем у Дерманському монастирі. Федоров їде в Острог зі своїм помічником Грицем, а син одружившись залишається у Львові.

Острозька Академія 

В той час Острог був культурним центром України і князь вирішив надрукувати повний текст Біблії церковно-слов’янською мовою. То була важка справа і багато умів допомагали у збиранні, структуруванні текстів. Федоров же мав надрукувати книгу, треба було зробити новий верстат, вирізати новий шрифт, різати пунсони, відливати літери, готувати матриці розробивши нові шрифти. Біблія вийшла з гербами князя Острозького і Івана Москвитіна.

«ЧАЮ ВОСКРЕСІННЯ З МЕРТВИХ» 

Чому перший друкар помирав у страшних злиднях? ()

Після налагодження роботи друкарні Іван Федоров повертається до Львова, бо князеві Острозькому він був більше не потрібний». З собою він привозить лише книги, які дав розповсюджувати йому князь.

Грошей йому не дав, та ще й наклав арешт на його друкарське приладдя, щоб не було йому конкуренції. Федоров починає будівництво нової друкарні. Від нього йде до конкурентів його правиця Гриць, але потім повертається і будівництво триває.

«Та роки, повні тривог, поневірянь, горіння і невтомної праці, вдалися взнаки. Федоров захворів. Мусив лягти в ліжко… Лихварі, почувши про хворобу друкаря, як шуліки налетіли і описали все майно». Він знову опиняється у страшних злиднях.

5 грудня 1583 року помирає Іван Федоров, його ховають у Львові і на могильній плиті залишають надпис:

Воскресіння із мертвих чекаю.

Друкар книг, перед тим небачених.

Іван Федорович, друкар Москвитін…

“Друкар книжок небачених” переказ може бути доповнений улюбленими цитатами та враженнями від твору. Також Ви можете ознайомитися з аналізом “Друкар книжок небачених”, щоб краще підготуватися до уроків.

Автор переказу – Гнатюк Юлія (J-G)

Матеріал надано лише для публікації на сайті dovidka.biz.ua від 5 січня 2016 року.