«Диваки і зануди» мої враження від твору (твір)

Мої враження від твору “Диваки і зануди”

Повість Ульфа Старка «Диваки і зануди» справила на мене дуже сильне враження. Це не просто цікава історія про підлітків, а глибокий твір про дорослішання, страхи, самотність і пошук себе. Читаючи його, я часто замислювався над тим, як непросто бути собою у світі, де всі хочуть, щоб ти був «нормальним».

Найбільше мене вразила головна героїня — Симона. Вона смілива, вперта і водночас дуже вразлива. Їй лише дванадцять років, але на її плечі вже лягає багато випробувань: переїзд, нова школа, зникнення улюбленого собаки Кільроя, страх втратити дідуся. Особливо запам’ятався момент, коли в день свого народження Симона сама готує торт і будить маму, бо розуміє, що мама не готувалася до її свята. Це показує, що дівчинка змушена рано дорослішати.

Мене вразили розмови Симони з дідусем Іваном, який був для неї найближчою людиною. Саме дідусь пояснює їй, хто такі «диваки і зануди». Він каже, що диваки — це ті, хто не боїться ризикувати і жити по-справжньому, а зануди — ті, хто боїться всього нового. Мені сподобалося, що автор не висміює диваків, а навпаки — показує їх цікавими й живими.

Цікавими і напруженими були події в школі. Ситуація, коли Симону помилково сприймають за хлопця і вона не наважується сказати правду, дуже добре передає страх підлітка бути висміяним. Конфлікт з Ісаком, записка на контрольній, несправедливе звинувачення в списуванні — усе це викликає співчуття і злість. Але водночас саме через ці події герої змінюються і дорослішають.

Мені також запам’яталася сцена з качками в класі. Вона виглядає кумедною, але водночас показує, як брехня і страх можуть призвести до справжнього хаосу. Добре, що наприкінці Ісак знаходить у собі сміливість зізнатися у своїй провині.

Фінал твору дуже емоційний. Смерть дідуся — надзвичайно сумна подія, але він залишивши Симоні пам’ять, любов і віру в себе. Скляна куля, яка розбивається, символізує завершення одного етапу життя і початок нового.

Отже, «Диваки і зануди» — це повість, яка вчить не боятися бути собою, навіть якщо ти не схожий на інших. Вона показує, що дорослішання — це складний, але важливий шлях, а справжні диваки роблять світ яскравішим і цікавішим.

«Диваки і зануди» слухати аудіокнига

Пошуки власного «Я» в повісті “Диваки і зануди” Ульфа Старка

Повість Ульфа Старка «Диваки і зануди» — це твір про складний і болісний шлях підлітка до самого себе. Автор показує, що пошуки власного «Я» — це не лише бажання зрозуміти, ким ти є, а й уміння прийняти себе таким, яким ти є насправді. Особливо яскраво ця тема розкривається через образ головної героїні — Симони.

Симона перебуває у віці, коли людина ще не знає, ким хоче бути, але вже гостро відчуває, ким вона не є. Переїзд, нова школа, зникнення собаки Кільроя та поява в житті мами нового чоловіка змушують дівчинку почуватися загубленою. Усе це підсилює її внутрішню самотність і страх залишитися без підтримки. Саме в таких обставинах починаються її пошуки себе.

Важливим етапом у цих пошуках стає ситуація в школі, коли Симону помилково сприймають за хлопця. Вона не виправляє вчительку і погоджується на роль «Симона». З одного боку, це виглядає як втеча від правди, а з іншого — як спроба зрозуміти себе в новій ролі. Перевдягання, зміна поведінки, навіть нове ім’я стають для неї своєрідним експериментом над власною особистістю. Через це Симона намагається з’ясувати: ким її бачать інші і ким вона хоче бути сама.

Великий вплив на формування «Я» Симони має її дідусь. Саме він називає себе, Ольгу і Симону «диваками» — людьми, які не бояться жити щиро і ризикувати. Ці слова допомагають дівчинці зрозуміти, що не обов’язково бути «як усі», щоб мати право на повагу і любов.

Стосунки з Ісаком також відіграють значну роль у пошуках власного «Я». Спочатку між ними виникає конфлікт, образи й нерозуміння, але згодом вони відкривають одне одному свої слабкості. Момент, коли Ісак дізнається правду про Симону, стає переломним: дівчинка більше не ховається і не прикидається. Вона наважується бути собою, навіть ризикуючи втратити його прихильність.

Наприкінці повісті Симона стає більш зрілою. Вона вже не боїться своєї справжньої сутності й розуміє, що її сила — в щирості. Смерть дідуся Симона переживає важко, але саме після неї дівчинка усвідомлює, що повинна жити далі, залишаючись «диваком», а не «занудою».

Отже, повість «Диваки і зануди» показує, що пошуки власного «Я» — це шлях через страх, помилки й сумніви. Симона проходить цей шлях і доходить важливого висновку: бути собою складно, але саме це робить людину по-справжньому живою.

Тема перших почуттів підлітків у творі “Диваки і зануди”

Повість Ульфа Старка «Диваки і зануди» розповідає про внутрішній світ підлітків. Однією з важливих тем твору є тема перших почуттів — незрозумілих, хвилюючих, інколи болісних, але надзвичайно важливих для дорослішання.

Головна героїня Симона вперше стикається з почуттями, яких сама до кінця не розуміє. Її симпатія до Ісака виникає не одразу. Спочатку між ними з’являється неприязнь і навіть бійки. Проте з часом вони починають більше спілкуватися, підтримувати одне одного, і в цих взаєминах поступово народжується щось глибше. Це показує, що перші почуття не завжди бувають романтичними з першого погляду — вони часто починаються з конфліктів і непорозумінь.

Особливістю першого кохання Симони є те, що вона змушена приховувати свою справжню особистість. Ісак сприймає її як хлопця, і це створює напруження та страх бути викритою.

Важливим моментом стає сцена в Криївці, коли Ісак дізнається правду про Симону. Цей епізод показує справжню глибину почуттів: замість глузування чи відторгнення між ними виникає довіра й взаєморозуміння. Перші почуття тут постають не як легка закоханість, а як випробування на чесність і прийняття.

У творі також показано ревнощі, образу й розгубленість — наприклад, коли Симона бачить Катті поруч з Ісаком. Вона ще не вміє правильно висловлювати свої емоції, тому реагує різко й імпульсивно. Це підкреслює, що перші почуття підлітків часто суперечливі й некеровані.

Отже, Ульф Старк у повісті «Диваки і зануди» правдиво зображує тему перших почуттів як важливий етап дорослішання. Через переживання Симони та Ісака автор показує, що перше кохання — це не лише радість, а й страх, біль, сумніви й водночас відкриття самого себе. Саме ці почуття допомагають героям стати дорослішими й щирішими.