“Джури козака Швайки” скорочено

Твір В.Рутківський “Джури козака Швайки“ скорочено читати буде цікаво, адже він розповідає про реальні історичні події. Також Вам може допомогти аналіз твору “Джури козака Швайки” та “Джури козака Швайки” 2 частина скорочено.

“Джури козака Швайки” скорочено читати

“Джури козака Швайки” 1 частина скорочено

Втеча з рідного дому

Смерть Гафура-аги

Швайка, найвидатніший з уруських розвідників, який отримав своє прізвисько за те, що вбивав татар як швайка. Він втікає від Гафура-аги та інших татар на своєму вже другому коні Вітрику. Вже більше доби триває переслідування, Швайка поранений. Татари починають оточувати Швайку, бо хочуть зловити його живцем, щоб потім здерти з нього шкуру й повісити іншим для остраху. Козак мчить на Вітрику до діброви, де вбиває Гафур-агу, після чого перелякані татари тікають, щоб іх так само не вбили.

Проводи козаків

Дванадцятирічний Санько має йти пасти курчат, а його кращий друг Грицько – корів. Та друзі не йдуть виконувати свої обов’язки, а біжать, щоб подивитися як хлопці з їх Воронівки підуть козакувати (на той час це означало, що вони попливуть полювати та рибу ловити). Саме татари назвали це ремесло козацтвом, що означало вільна людина.

Дід Кібчик (Грицик називає його дідо), який все життя козакував і навіть до моря ходив, надає останні поради молодим козакам, щоб вони тільки на островах ночували, а як припливуть до Кам’яного острова, то нехай примкнуть до Василя Байлемового. Козаки вирушають в дорогу, а Санько з Грицем і дідом повертаються додому. Гриць розповідає діду, що він якось бачив нечисту силу на згарищі, та дід тільки накричав на хлопця та заборонив туди ходити.

Врятуймо Воронівку  

Грицько розповідає Санькові, що минулого тижня пас череду і одна з корів втекла, а коли він почав її шукати то видерся на гору і побачив, як на згарищі щось заблищало та заходило: не то вовк, не то людина. Потім він почув звуки і почав тікати, а його наздоганяли аж до Воронівки, то була корова, що втекла.

Наступного дня він ходив на згарище і бачив там сліди як людські так і вовчі. Хлопці вирішили, що то вовкулаки оселились там і їм потрібно взяти когось з дорослих і перевірити ще раз згарище.

В той час бугай Петрик з череди Грицька зайшов у село та наробив переполоху. Всі боялися цього бугая, тільки Демко Дурна Сила, що був на 3 роки старше хлопців хотів ломакою прогнати Петрика, та дід Кібчик не дозволив. Грицько заспокоїв Петрика, та сказав Санькові, що вони візьмуть з собою Демка на згарище.

Похід на вовкулаків

Грицик з Саньком запропонували Демку піти вночі на вовкулаків. Спочатку він вагався, аж поки не вирішив іти з довбнею – з нею нічого не страшно.

Вночі Грицик з Демком розбудили Санька за допомогою прив’язаної до ноги мотузки та вирушили на згарище підстарости Сідрика. Біля кам’яного льоху вони побачили якусь постать та почули звуки, а коли опритомніли, то вже довбня висіла на дереві. Вранці хлопці повернулися додому, та от попало різкою тільки Демкові від діда, за те що пішов на згарище.

Суперечка

Швайка приїжджає до канівського старости пана Кобильського. Кобильський пробує вмовити Швайку докладати про інших козаків, хто де полює та що здобуває, щоб потім обкласти їх даниною. Та Пилип (їм’я Швайки) відмовляється та пригрожує переяславським старостою Михайлом Масло, якого пан Кобильський боїться і зі словами “Я вас не чув і ви мене не бачили” іде від пана. dovidka.biz.ua

Кобильський лається і кличе Тишкевича, якому наказує взяти п’ятьох хлопців та вбити Пилипа за ослух. Вночі не поспішаючи дорогою Швайка чує, що хтось попереду чатує. З розмови він розуміє, що то чекають його. Хоча він може їх сам перемогти, але через жалість обминає засідку й їде далі (вони ж однієї з ним крові, а не татари).

Пастухи

Грицик пас худобу з трьома старими пастухами, розповіді яких йому подобалося слухати. Та сьогодні Петрик був не в гуморі, тому Грицик пас худобу подалі від нього. Пастухи побачили, що пан Кобильський наближається до них зі своїми людьми, тому вирішили сховатися, а Грицику наказали залишитись. Кобильський вирішив обїхати свої села, щоб назбирати провіанта та молодих хлопців для захисту від татар, адже Швайка сказав, що вони нападатимуть. А раз Швайка так сказав, то так воно і буде. Пан підїхав до череди, порадів своїй худобі, наказав Грицику добре стежити за тваринами та поїхав далі. Пастухи повернулися та відправили Грицика до Воронівки, щоб зрозуміти навіщо пан приїхав.

Грицикові жарти

 Грицик прибігає до села і бачить як челядь пана з десяток возів наповнила людським збіжжям та поприв’язувала молодих хлопців до них. Тишкевич хотів залякати діда Кібчика та натомість отримав від Демка. За це Демка б’ють та також прив’язують до воза. Грицик допомагає Санькові випустити тітку Мокрину (мати Санька) з льоху та разом із ним вибігають на вулицю з криками “Тікайте! Татари йдуть!”. Пан разом з челяддю кидають вози, хлопців і тікають. Коли воронівцям стає зрозуміло, що то був жарт – всі довго сміються, але приймають рішення сховати хлопців, бо пан цього не простить.

Бугай Петрик

Бугай Петрик товаришує з Саньком. Після обіду приїхали двоє челядників від пана, щоб схопити хлопців. Петрик роздирає живота коня одного з вершників, а іншому не дає можливості наздогнати дітей.

Пізно ввечері Санько та Грицик приходять до хати тітки Мокрини. Вона дає їм вузолок та наказує сховатися, бо їх хочуть вбити. Санько помічає синьці у матері. Хлопці йдуть з дому, а до неї приходить дід Кібчик, якому також дісталося. Він сумує, що сам їх не побачив, бо хотів порадити місце, де краще сховатися.

Людський голос межи звірів

Грицик і Санько не знали куди податися, тож вирішили переночувати на Сторожовому Дубі. З нього було добре видно все навкруги. Вночі їх розбудив якийсь звір (можливо дика кішка), він вже майже видерся на дерево, але потім розвернувся і позаліз на інше дерево. Потім проїхав якийсь вершник, він також не помітив хлопців. На ранок під деревом було пару ножів, луки та стріли. Хлопціли вирішили рушати до Кам’яного Острова.

Медова яма і вовк

Грицик і Санько вже зайшли в невідомі для них місця, розмовляючи Санько вступив у щось м’яке і тепле. Зненацька повилітали купи бджіл, що погнали хлопців далеко-далеко. Коли бджоли від них відчепилися, то вони вже були покусані: губи, очі, шиї. dovidka.biz.ua Вони вирішили перейти на другу сторону річки та побачили там здоровезного вовка, що чатував там на них. Тож вони вирішили зробити плота та пливти далі на ньому. Як тільки вони відпливли, вовк одразу прибіг до того місця, де вони щойно були.

Нічні супутники

Вже другу добу хлопці плили на плоті, що був схожий на копицю, ніхто і не здогадувався, що то пліт. Увечері Грицик і Санько побачили дві лодії з трьома, що також спливали. За їх розмовою стало зрозуміло, що то челядники пана, що ловили тут козаків і забирали їх здобич.

На обійсті рудого Мацика

Де знаходиться Кам’яний острів хлопці не знали, тому вирішили знайти когось, хто б їм допоміг знайти дорогу. Вони побачили чоловіка, але він був нетутешнім і відправив їх до рудого Мацика – той мав знати. Дорогою вони помітили п’ятьох, які були одягнені як татари і слідували за ними. Вони грабують рудого Мацика і хочуть його втопити, але той насвистував і прибіг вовк, що перегриз горло одному з коней. Рудий Мацик тим часом тікає.

Над озером

Втікаючи хлопці добігли до озерця, напилися там та заснули. Після обіду вони побачили куряву, що наближалася до них. То мчав молодий вершник, якого наздоганяли татари. Грицик і Санько сховалися, а втікач, так як не було куди подітися пригнув в очерети біля озера, відпустивши коня. Татари довго шукали козака у озері, весь очерет вирізали, але так і не знайшли, тому незабаром поїхали. Коли Грицик хотів забратися на дерево, щоб звідти пошукати втікача, то зрозумів, що він і переховується на тому дереві.

Перший бій Дурної Сили

  Демко Дурна Сила став жовніром у пана і разом з іншими поїхав ховати худобу пана. Та коли вони гнали воронівську худобу з’явилось близько 40 татар. Побачивши ворогів всі челядники повтікали, крім Демка. Татари обступили його та хотіли взяти у полон, щоб продати. Перші аркани він відбив, але шостий накинули йому на шию.

Людина з дупла

З дупла верби, куди намагався залізти Грицик виліз козак, який представився Пилипом. Він розповів Саньку, що знає хто вони такі, де весь час ховалися. Пилип розповів, що це він їм під Сторожевим Дубом залишив зброю. Потім він перевів хлопців на нове місце, залишив на деякий час, а повернувся вже з Вітриком та розповів, що навкруги татари.

2 частина “Джури козака Швайки” скорочено

 На козацьких островах

На Кам’яному острові

Пилип привів їх до Кам’яного острова, де їх зустрів Василь Байлемів. На острові також були хлопці з Воронівки, що нещодавно пішли козакувати та рудий Мацик. Після вечері та розповідей хлопців про ситуацію в селі, всі заснули. Вночі Грицик прокинувшись побачив, що собака пливе на острів. Він гукнув її до себе, та коли вона підійшла ближче, хлопець зрозумів, що то був здоровезний вовк. Гриць зойкнув.

Це був Тишкевич!

На крик прибігли козаки і у вовкові впізнали Барвінка, який урятував Мацика і був вовком Швайки. Швайка повибирав з шерсі вовка реп’яхи. Грицько вже не боявся вовка. А Санько почав навіть мріяти, щоб і в нього був такий вовк. Барвінок облизнув тому обличчя.

Далі хлопці почали розмірковувати, хто ж це обкрадає козаків. Санько сказав, що в одному з них впізнав Тишкевича, що служив у Кобильського. Байлем повідомив, що вони не лише крадуть, а й вбивають козаків. А здобич човнами по Дніпру відвозять.

Швайка відчув, що на землі Воронівки напали татари. Він розповів це іншим. А Санько теж подумки повернувся до Воронівки, побачив рідних, та зрозумів, що щось трапилося з Демком та Тарасівкою (кутком у селі).

Самі на острові

Козаки вирішили зібрати команду козаків, які знаходилися на сусідніх островах. Вони хотіли відбити полонених земляків у татар. Воронівці розділилися, половина разом з Мациком поплили униз по Дніпру, щоб зібрати тих, хто був на островах. Інша половина з Швайкою відправилася в сторону древнього Залозного шляху. 

Грицико та Санько залишилися на острові, разом з Барвінком, якого Швайка залиший їм у підмогу.

 Хлопці перевірили острів та ближче до вечора помітили два човна з трьома людьми. Друзі сховалися за кущами. А коли човни підпливли ближче, хлопці зрозуміли, що веслярем був Тишкевич.

Тишкевич

Троє чоловіків висадились на острові, огледіли його і нікого не знайшли (бо хлопці з Барвінком сховались). Тишкевич наказав двом іншим плисти на наступний острів, а сам залишився. Грицько та Санько вирішили взяти Тишкевича у полон. Вони сховали його човен у очеретах, а самі пішли до чоловіка.

Хлопці взяли Тишкевича у полон, зв’язали йому руки та зачинили в курені. Коли ж повернулися двоє спутників Тишкевича, юнаки сказали їм, що на остров поверулися козаки і передали злодія Швайці. Ті не довго думаючи дременули з тих місць.

Допит

Хлопці ночували надворі з Барвінком. Вони дали бранцю пити та охороняли курінь.

Уже вечері повернулися козаки. Швайки з Мациком не було, бо повели врятованих полонених додому.

Василь з козаками почали допит Тишкевича, той запевняв, що його звати Семен Задорожний, що сам він з Байбузівки і просив його відпустити. Козаки навіть повірили йому, бо ніхто з них не знав як виглядає Тишкевич, бо працювати у Кобильського він почав недавно. Та Санько був впевнений, що це Тишкевич. Козаки вирішили дочекатися Мацика із Швайкою, щоб вони вирішували чи правду каже бранець. Та після вечері Тишкевич стрибнув на коня і втік.

Гонитва

Козаки схопились на коней та не знали куди скакати, бо ніде не було видно слідів втікача.  Швайка наказав всім тепер перебратися на Зміїний острів, бо Тишкевич міг направити до них татар.

Пилип продовжив гонитву за Тишкевичем. Швайка помчав у бік Сули – прямо у відкритий степ, а за ним слідували на конях Грицик і Санько.

Швайко знав, що Тишкевич вже давно слугував як пану, так і татарам, постійно видавав останнім козаків. Хоч Вітрик і був найшвидший, та не міг наздогнати втікача. Та Тишкевич встиг доскочити до стану татар.

Санькова врожба

Швайка, щоб відволікти татар відпускає Вітрика (вплівши йому щось у гриву) і коней хлопців, самі ж вони ховаються. Татари переслідують коней, а Іслам-бек з Тишкевичем розмірковують як діяти далі. Тишкевичу дають сотню людей, щоб той розбив козаків на Кам’яному острові. Татари ловлять коней і починають прочісувати степ у пошуках Швайки і хлопців. Санька подумки наказує татару, що проходив повз них не помічати їх. Татари їдуть далі, вони врятовані.

Санько зізнався, що це він зробив. Він почувався дуже зле, його лихоманило, боліла голова, тремтіли руки. Швайка був вражений…

Двоє серед степу

Тишкевич побитий повертався від Іслам-бея. Татари побили його, бо на Кам’яному острові татари не знайшли козаків та ще й потрапили у засідку, а під час бою 8 людей втратили. Тишкевич був ображений на татар, яким слугував уже 7 років.

Тишкевич вирішив повернутися до пана Кобильського, але перед тим награбувати добра у козаків, що поодиноко мешкають нижче Тясмина чи Сули.

Раптом щось важке навалилося на нього, збило на землю, і дужі пальці обвилися навколо шиї. Це був Демко Дурна Сила, та впізнавши Тишкевича, відпустив та вибачився. Демко пояснив, що втік від татар.

 Тишкевич взяв у татар ще двох коней, обдуривши Демка, що Швайка зрадник та наводить татар на села, а він тут щоб викупити у татар людей пана Кобильського, то тепер Демко винен гроші пану за його викуп і Тишкевичу за коня.

Пастух Рашит

Вже три доби йшли степом Швайко і хлопці, Санькові було зле, після того як він відвадив татарина. Швайко помітив на пагорбі вершника, то був його друг пастух-татарин Рашит. Пастух дав їм коней, зілля Санькові, щоб підлікувати. А Санько бачив сни, як будуть вони з Грицем великими козаками, як посадять Швайку на палю, а вони нічого не зможуть вдіяти. Швайка розуміє, що Санько є ворожбитом.

Також друзі дізнаються, що Швайко є сином підстарости Сидірка, а згарище у Воронівці колись було його домом, що то саме дід Кібчик лікував колись пораненого Швайку у Льосі.   Швайко хоче відвести хлопця до діда Кудьми, якого Санька також бачив у сні.

В гостях у Вирвизуба

Вранці Швайка з хлопцями дісталися до козаків, попереду яких їхав Вирвизуб. Він розказав, що про Швайку ходять такі чутки, що він зрадник. До того ж хтось грабує і вбиває поодиноких козаків. Всі розуміють, що це Тишкевич. Вирвизуб каже, що майже їх спіймали та Тишкевич втік до бея, а другий кремезний  його супутник десь пропав.

Швайка вирішує повернути вовка Барвінка, який досі чекав його на Кам’яному острові, а тоді вже взятися до пошуків Тишкевича. Вирвизуб дав йому коней.

Пригоди Дурної Сили

Тишкевич направився до татар, а Демко Дурна Сила чекав біля воронівського Сторожового дуба його повернення. Хлопець згадував, як вони з Тишкевичем обходили козаків, що промишляли у плавнях. Першого зустріли Верховодку, який розказав де інші ловлять. Тишкевич ранком пішов з козаком на лови, а коли повернувся, то сказав, що виторгував у нього все хутро, і поїхав з Демком далі. Демко не знав, що Тишкевич вбив козака, а собі забирав всі шкури бобрів.

Тишкевич залишав Демка одного, а сам ходив “торгуватися”. Коли в них було вже багато здобичі, Тишкевич направився до хлопців Видризуба, а Демкові наказав, якщо він не повернеться до ранку їхати до Сторожевого Дубу біля Воронівки і чекати там. Демко подумав, що Вирвизуб зі Швайкою заодно.

Коли Демко чекав Тишкевича, то побачив свого діда, який ішов до болота і побіг йому на зустріч. Тут він побачив іншого чоловіка в лахмітті, з довгою білою бородою.

Демко був вражений, адже старий йшов болотами і не топився. Хлопець, зрозумів, що чоловіки були знайомі, і почув як дід Кібчик розпитував незнайомця про свого онука… Демко кинувся до діда Кібчика.

Хто ж вивідник?

Демко, його дід з дідом Кудьма прийшли до коней, де Дурна Сила розповів їм звідки здобич, яку він з Тишкевичем отримав. Діди зрозуміли, що Тишкевич – розбійник. Тоді вже й Демко зрозумів, що його обманули, що його супутник вбивав козаків та грабував їх.

Потім до них підїхав Швайка з хлопцями. Демко звинувачув Швайку, за співпрацю з татарами. Та Сашко пояснив, що то Тишкевич є татарським вивідником, а всі козаки у яких він ніби-то купував шкури мертві. Швайка лозиною побив Демка, що той з Тишкевичем злигався і його осоромив як вивідника. Дід Кібчик з Дурною Силою вирішують поїхати і повернути награбоване козакам, які лишилися.

Швайка попросив діда Кібчика повернути коней Вирвизубу, яких той йому позичив. 

Ворожбит Грицик

Швайка, дід Кудьма, Грицик, Санько та вовк говорили біля криниці. Швайка сказав, що так як Грицик – сирота, то буде джурою для Швайки (тим хто буде чистити зброю та навчатися козакувати).

Дід Кудьма вирішив перевірити сили хлопців та запитав їх, що вони бачать. Санько побачив Тишкевича там, де його мав чекати Демко. Так воно і було. Дід вирішив, що Грицику краще залишитись зі Швайкою у якості джури, а Санько буде з ним. Потім вони нацькували вовків на Тишкевича, ті наздогнали і загризли коня Тишкевича, сам же чоловік видерся на дерево і сховався там.

Суд у плавнях

Дід Кібчик разом з Демком вийшли на рудого Мацика, що послав за Вирвизубом. Коли той приїхав, то йому вже розказали всю історію про Демка і Тишкевича. Вирвизуб вирішив, що долю Демка має вирішити Грек, єдиний виживший з козаків, яких обікрав Тишкевич. Грек пожалів Демка, забрав свої хутра і дарував хлопцю життя. Дід разом з онуком лягли спати, так як наступного дня мали сюди приїхати їх козаки з Воронівки.

Козацькі розмови

Вранці приплили воронівські козаки і почали рибалити. Багато наловили риби, дід Кібчик наварив доброї юшки, говорили вони про долю України. Про те, що її не лише топчуть татари, а ще й власні князі та старости ображають. Що всі вже згодні війною проти ворогів іти та немає того, хто міг би об’єднати та очолити козаків.

3 частина “Джури козака Швайки” скорочено

Джури вирушають у дорогу

З вовкулацького кута

Настала зима… Весь цей час Саньку навчав дідо Кудьма ворожби та всьому, що знав сам.  Санько навчився сили від неба отримувати, трохи ворожити та лікувати руками, знав цілющі властивості трав.

Дід почав слабшати та кашляти. Якось Санька вийшов надвір пограти з трьома вовченятами, що росли у них та прибіг Барвінок, який приніс звістку від Швайки у торішніх реп’яхах за вухом. Так як Санько вже трохи навчився читати, то прочитав “Татари відійшли у степ. Кам’яниця наша. Приходьте до печер.”  Санько і дід зібралися в дорогу, хоча почалася хуртовина.

Глухі печери

Санько з дідом прийшли до печер, там їх зустрів Грицик і Швайка. Грицик виглядав як справжній панич: кожушок, червоні чоботи, шапка і шабля. В печері було ще четверо – це їм мали дістатися вовченята, що вигодовувались на згарищі. Грицик подарував Санькові кожушок, червоні чоботи, шапку і шаблю.

Битва на Кам’яниці

Швайка розповів як козаки здобули перемогу на Кам’яниці. Так як дід Кібчик та інші козаки вирішили зимувати, то дід знайшов острів і біля нього кам’яну гору яку добре укріпили. Коли ж орда прийшла, то два дні не могла взяти гору. Багато ординців полягло і втекли.

Козаки розмірковують, що тепер багато хто приєднаються до них і зможуть вони нижче Дніпра зробити Січ, яка не буде давати татарам гуляти по Україні.

Втрачена зброя

Грицик разом з Санькою вирішили розважитись і Санько заворожив козака Остапа, і той почав як вовк зі своїм вовком гратися. Прийшовши до тями Остап нічого не пам’ятав, все дивувався хто витовк сніг.

Потім пішли хлопці на шаблях битися і почули чийсь рев – то був ведмідь. Вони втікали, аж поки не зустріли діда Кудьму, який зупинив ведмедя. Він пояснив, що у тварини болів зуб, і заговорив його, після чого ведмідь пішов.

Дід пристидив Санька, що той сам не допоміг ведмедю. Дідо зауважив, що вони так тікали, що і шаблі погубили.

Швайка в біді

Швайка вирішив поїхати до пана Кобильського і попередити його, що орда татар навесні готується напасти на переяславські землі.  Та коли він дістався туди, його скрутили і кинули до льоху. Тишкевич сказав, що хан за його живу шкуру дасть отару коней.

Дідо Кудьма відчув щось недобре, зібрав козаків, взяв Санька і Грицька і поїхали до пана. dovidka.biz.ua Там він разом з Саньком навіяв усім, що він є переяславський староста, і звелів відпустити Швайку, а Тишкевичу відшмагати пана Кобильського. Коли козаки роз’їхались і чари розсіялися, то Тишкевич втік, так як зрозумів, що йому це пан не простить.

Кінець Вовкулацького кута

За Тишкевичем погналися челядники, а діду Кудьмі стало зле. Його відвезли до стану козаків, де він через деякий час помер.

Мацикові товариші

Після смерті діда козаки розїхались, Швайка взяв до себе в джури і Санька. Вирушили вони у Воронівку козаків з собою кликати. Пилип зібрав зо два десятки відчайдухів, ще стільки ж прибилося з сусідніх сіл і вирушили в дорогу до Вирвизуба. Дорогою зустріли Мацика з десятком козаків та ще прибилося до них 5 чоловік з Берестового.

На Бобровому острові 

На Бобровому острові оселилося вже майже 200 козаків. Дід Кібчик разом з Манюнею (нове прізвисько Демка) побудували шатро на 50 місць для воронівських хлопців. На острові кипіла робота, а Вирвизуб випробовував силу новоприбулих і казав кому казани варити, а кому шаблю точити. Потім Швайко, Грицик і ще троє козаків пішли в розвідку, а Санька Швайка залишив на острові.

По татарському сліду

Тиждень не було вістей від Швайки, потім прийшов Грицик з одним з козаків, а на наступний день лише Швайка. Новини були погані: татар зібралося 10 тисяч і були вони біля Сули, а козаків лише 1 тисяча. Швайка сам поїхав у розвідку і через чотири дні передав повідомлення через вовка, щоб козаки їхали до Вербової балки. Так і зробили. Коли приїхали, то дізналися, що до них наближалося п’ять тисяч татар. 

Напад 

Швайкові хлопці попередити присульські села про напад – усе ж ординці захопили значний ясир – 300 полонених.

Татари зупинились на ночівлю. Вирвизуб послав Швайка зняти вартових, Мацика дати ножі полоненим, Василю Байлему відігнати татарських коней. Санько з Грицем передали ножі в’язням, заговоривши вартових.

Козаки напали на ординців неочікувано. Коней у них не було, ще й бранці нападали на татар разом з козаками. Серед бою у Манюні хтось забрав довбню, то була тітка Мокрина. Був жорстокий бій: і коли зійшло сонце, на полі бою були самі козаки. Вони раділи своїй перемозі.

Жінок у таборі не тримати!

Козаки повернулися на острів, а разом з ними і жінки-полонянки. Поки старшина розмірковувала як краще захиститися від татар, які будуть мстити, жіноцтво почало встановлюватина острові свої порядки та ламати дисципліну. Тож дід Кібчик зі старшиною приняли рішення, що жінок на острові не може бути і відправили всіх додому, навіть тітку Мокрину, що не хотіла залишати Саньку, тож він її заговорив.

Засідка

Два тижні знадобилося Саїд-мурзі, щоб зібрати нове 5-тисячне військо і підійти до плавнів. Разом з ним був Тишкевич. Мурза наказав першій тисячі вбити всіх козаків (близько 50), що роз’їжджали перед плавнями. Та перед самими плавнями, коли вони вже майже наздогнали козаків татари потрапили у трясовину, яка була з трьох боків, а  козаки їх почали обстрілювати стрілами. То була засідка. Коли ж Саїд-мурза це зрозумів, то наказав всьому військові нападати.

Битва у плавнях

Татари спішилися і пішли у дніпровські плавні. Всі козаки розбилися на десятки, так як більшою кількістю робити в плавнях нічого і почали бити татар та заводити у трясовину. Четверо татар вийшло на галявину де були Грицик, Санько, поранені козаки і Петрик. Петрик захистив хлопців, але коли доганяв останнього бусурмана, теж пішов під воду. Близько 40 татар дісталися на острів, де переховувались діди. Вони спалили воронівський курінь, але підійшов Швайко зі своїм загоном і допоміг дідам добити татаринів.

Вже надвечір Саїд-мурза засурмив відступ: половина татар так і не повернулася з плавнів.

Джури вирушають у дорогу 

Козаки зазнали значних втрат, залишилось їх з 4 сотні, а більшість з них були ранені. Не було вже ні Остапа Кокюби, ні Мацика, ні більшості воронівських хлопців. Козаки вирішують згодом перебратися на Чортицю, так як там буде краще боронитися від татар, і землі України захищати від них. Швайко бере двох своїх джур (Санька і Грицика) і відправляється з ними у далекі татарські землі розвідувати і навчати козацької справи.

Переказ “Джури козака Швайки” написав Гнатюк О.

«Джури козака Швайки» Володимир Рутківський. Аудіокнига (скорочено)