Ервін Умеров біографія коротко розповість про життя та творчість кримськотатарського письменника, журналіста та перекладача. Ервін Умеров коротка біографія викладена нижче.
Ервін Умеров біографія скорочено
Умеров Ервін народився 1 травня 1938 року в селі Яни-Сала Жовтневого району Кримської АРСР в родині вчителів.
Коли йому було лише 6 років, у 1944р., він разом з сім’єю і своїм народом був депортований з Криму.
Сім’я Ервіна була виселена в Узбекистан, де жилося їм вкрай важко.
У 1957 році він закінчив школу та почав працювати слюсарем-арматурником на нафтопереробному заводі, потім влаштувався на роботу інспектором районного статистичного управління. В цей же час почав публікуватися в газетах Узбекистану.
У 1959 році була видана перша його розповідь в збірці кримськотатарських письменників «Дні нашого життя».
У 1960р. разом зі своїм другом Емілем Амітом вступає до Літературного інституту ім. А. М. Горького в Москві. Після закінчення його був направлений в Ташкент, де майже 5 років працював в газеті «Ленін байраг’и». Згодом почав працювати редактором відділу літератури народів СРСР Головної редакції “Литдрамвещания Всесоюзного радио”.
З 1976 року до виходу на пенсію працював у видавництві «Дитяча література» старшим редактором відділу літератури народів СРСР.
З 1966 року Ервін Умеров – член Спілки журналістів СРСР, з 1978 – член Спілки письменників СРСР.
Більш ніж за 40-річну літературну діяльність Ервін Умеров випустив понад 50 книг, своїх, авторських, перекладених російською мовою творів тюркомовних письменників.
У 2002 р. московське видавництво «Текст» випустило збірку «Чорні поїзда», до якого увійшли оповідання та документальна повість, присвячені трагічним подіям – темі депортації.
Помер 24 лютого 2007 р. в Москві. Похований згідно з його останнім проханням на батьківщині, в Криму.
Відомі твори Ервін Умеров : «Хай завжди буде сонце», «Дорога на Коктал», «Між двох вогнів», «Світло твоїх очей», «Друга наречена», «Рідна моя хатина», «До зірок», «Самотність», «Чорні потяги», «Дозвіл»
