Вірш Ф. Тютчева «Я знаю в праосені пору…» мовою оригіналу та в перекладі на українську ви можете прочитати в цій статті.
Федір Тютчев «Я знаю в праосені пору…»
Я знаю в праосені пору,
Таку коротку і ясну.
Повітря чисте, день прозорий,
I вечір зве в далечину.
Де серп гуляв і падало колосся,
Усюди простір, пусто на стерні.
Лиш павутиння, мов тонке волосся,
Блищить на марній борозні.
Не чути птиць, повітря захололо,
Далеко ще до перших сніжних хуртовин,
Блакить прозора й тепла ллється з височин
На стомлене і тихе поле.
Переклад Ю. Клена
Тютчев «Я знаю в праосені пору…» на русском
Есть в осени первоначальной
Короткая, по дивная пора —
Весь день стоит как бы хрустальный,
И лучезарны вечера…
Где бодрый серп гулял и падал колос,
Теперь уж пусто все —
простор везде, —
Лишь паутины тонкий волос
Блестит на праздной борозде.
Пустеет воздух, птиц не слышно боле,
Но далеко еще до первых зимних бурь —
И льется чистая и теплая лазурь
На отдыхающее поле…
22 августа 1857
