«Гомін, гомін по діброві» аналіз

«Гомін, гомін по діброві» — народна пісня, «Гомін, гомін по діброві» відноситься до пісень козацьких. Цей твір розповідає про козака, який відправляється на війну й ставлення його родини до цього. Аналіз козацької пісні “Гомін, гомін по діброві” допоможе підготуватися до уроку.

«Гомін, гомін по діброві» аналіз

Автор – народна творчість

Жанр: народна соціально-побутова козацька пісня

Тема: зображення часів, коли український народ захищав рідну землю від турецько-татарських загарбників.

Ідея: уславлення козацької мужності, цілеспрямованості, відваги.

Головна думка твору — засудження війни, яка приносить руйнування та загибель людей.

Композиція «Гомін, гомін по діброві» 

Пісня — це діалог між матір’ю і сином. Твір умовно складається з двох частин. Спочатку мати “виганяє” сина з дому, щоб той ішов на війну, а потім кличе його додому.

Художні засоби «Гомін, гомін по діброві»

• Риторичні запитання: «Коли, брате, з війська прийдеш?»
• Повтори: «Нехай тебе…», «гомін, гомін…»; «туман поле покриває», «іди, сину, іди, сину», «мати сина проганяє», «мене, нене…»
• Звертання: «Іди, сину…»; «мене, нене…»; «вернись, синку…»; «Коли, брате, з війська прийдеш?»; «візьми, сестро, піску жменю».
• Метафори: «Туман поле покриває», «орда знає», «змиють дощі»; «розчешуть терни»; «висушать вітри», «мене змиють дощі.
• Епітети: Густі (терни), буйні (вітри), дрібні (дощі), чистім (полі).
• Пестливі слова: зіроньками; слізоньками; додолоньку; головоньку. 

Центральний образ твору — образ козака. Мужній захисник запевняє, що йому не страшні ні турки, ні орда, які його наділяють кіньми, сріблом, золотом.

Мати не може змиритися з рішенням сина, розуміє, що він наражає себе на небезпеку, тому й проганяє його. Сам козак розуміє, що вороття йому немає, тому відповідає молодшій сестричці, що повернеться, як пісок зійде (проросте) на камені. Так він відповідає й матері, у якої прокинувся жаль та родинні почуття.

Поряд з образами людей у цій пісні розкриті образи природи:

• діброва (життя),
• туман (загроза, невизначеність),
• поле (батьківщина).

Пісня пронизана сумним настроєм, жалем.

Пісня викликає жаль через змарновану долю козака, захоплення силою материнських почуттів, поетичністю образних картин, особливо відповідей брата сестрі й матері щодо свого повернення.

«Гомін, гомін по діброві» читати повністю

Гомін, гомін по діброві,
Туман поле покриває,
Мати сина виряджає:
«Іди, синку, пріч од мене,
Нехай тебе турки уб’ють,
Нехай тебе огні спалять,
Нехай тебе звірі з’їдять,
Нехай тебе води втоплять».

«Мене, мати, турки знають,
Вони мене не займають,
Вони мені коня дадуть;
Мене, мати, огні знають, —
Як я іду — потухають;
Мене, мати, звірі знають, —
Як я іду — утікають;
Мене, мати, води знають, —
Як я іду — то втихають».

Гомін, гомін по діброві,
Туман поле покриває,
Мати сина завертає:
«Вернись, синку, додомоньку,
Змию, зчешу головоньку
Та постелю постеленьку».

«Змиють, мати, дрібні дощі,
А розчешуть густі терни;
В чистім полі травиченька —
То тож моя й постіленька».

«Гомін, гомін по діброві» слухати текст (відео)