Гнат Тихонович Гончаренко – український бандурист, один з найвідоміших українських мандрівних народних співаків – кобзарів кінця XIX – початку XX століття. Видатний представник харківської школи кобзарства.
Гончаренко Гнат Тихонович біографія
Гнат Гончаренко народився в 1835 році в кріпацькій родині у слободі Ріпки Харківського повіту. Пізніше переїхав до Губаєнкового хутора. Осліп у віці трьох років. Навчався кобзарському мистецтву в кобзаря Кулибаби.
Пізніше заробляв на життя, грою на бандурі та співом на ярмарках. І. Гончаренко придбав свою бандуру у московського столяра, який жив в Харкові близько 1885 року. Цей перший інструмент зберігається нині в музеї М. Лисенка в Києві. Одружився і оселився недалеко від Харкова. У старості переїхав до свого сина, залізничного робочого в Севастополь.
Його творчості була властива висока музична майстерність та архаїчний спосіб виконання дум та пісень. Мав у власному репертуарі такі народні думи, як «Олексій Попович», «Про сестру та брата», «Про вдову і трьох синів» тощо.
У Г. Гончаренка навчалися: С. Горобець із Богодухівського повіту, Петро Древченко з хут. Залютіне, Ераст Вудянський із с. Польового, Грицько Байдиков із с. Олексіївка, Микола Демченко. Проте найвідоміші з-поміж усіх були мабуть кобзарські корифеї Петро Древченко, Павло Гащенко й Іван Кучеренко.
