“Господи, гніву пречистого…” аналіз вірша – жанр, тема, ідея, віршовий розмір, рік написання, художні засоби, вид лірики. Ця інформація допоможе підготувати літературний паспорт твору.
“Господи, гніву пречистого…” Стус аналіз (паспорт)
Автор – Василь Стус
Рік написання – 23 січня 1972 року.
В основу вірша «Господи, гніву пречистого…» покладено канон, запропонований християнським богословом VIII ст. Іоаном Дамаскіном
Збірка – “Час творчості / Dichtenszeit”
Напрям – екзистенціалізм
Тема: звернення ліричного героя до Всевишнього з проханням не осудити його за глибоку віру і надію, бо утверджує безсмертя людського духу.
Ідея: утвердження сили людського духу, прагнення не загубити у тяжких випробуваннях своєї самототожності, неповторності своєї долі.
Літературний рід: лірика
Вид лірики: філософська
Жанр: медитація (віршова молитва)
Віршовий розмір: дактиль
Римування: перехресне
Образи у вірші: життя, надія, віра, мати.
Символом совісті людської, віри в добро у поезії виступає Бог.
Основне смислове навантаження поезії “Господи, гніву пречистого” – у рядках “Де не стоятиму – вистою”.
Провідний мотив поезії “Господи, гніву пречистого” – звернення ліричного героя до Бога із проханням не осудити його за глибоку віру і надію, бо утверджує безсмертя людського духу.
“Господи, гніву пречистого…” художні засоби
- Епітети: «гнів пречистий»; «мале людське життя»
- Риторичне звертання: Господи, гнiву пречистого;
- Метафори: «вірою тугу розвіюю», «надією довжу його в віки»
У основу вірша ««Господи, гніву пречистого…» покладено канон, запропонований християнським богословом VІІІст. Іоаном Дамаскіном, як «сходження розуму до Бога, прохання потрібного в Бога».
“Господи, гніву пречистого…” характеристика
У вірші “Господи, гніву пречистого” автор говорить про власну силу і незламність: “Де не стоятиму — вистою”. Він показує свою непідвладність обставинам, непорушність принципів за жодних умов. Тільки так можна зберегти моральну повноцінність. У Богові та матері він бачить духовних провідників, котрі визначають внутрішнє обличчя людини. Адже для двобою з державою смерті потрібна незаплямована душа. Сила народжується у випробуваннях. Ліричний герой протидіє внутрішній слабкості (“тузі”), щоб не зрадити духовному покликанню (бути таким, яким “мати вродила”).
Ліричний герой поезії Господи, гніву пречистого…” сприймає трагічні обставини (“біду”) як спосіб формування внутрішньої сили.
Бога, як символа совісті людської, віри в добро та справедливість, Стус згадує досить часто. Поет звертається до Бога в часи, коли йому нестерпно важко, він шукає в ньому опори, дивиться на своє життя крізь призму Божих заповідей.
Головною рисою ліричного героя поезії “Господи, гніву пречистого…” є стоїцизм.
В. Стус “Господи, гніву пречистого…” аудіо (слухати)
Що таке вірш-медитація? Це поезія філософського змісту, у якій ліричний герой розмірковує про життя і смерть, свободу і життєвий вибір.
