Григір Тютюнник біографія коротко

Коротка біографія Григіра Тютюнника відомого українського письменника-прозаїка розповість, де народився Григір Тютюнник та короткі відомості про його життєвий і творчий шлях.

Григір Тютюнник біографія стисло

Григір Тютюнник належить до покоління шістдесятників.
Роки життя – 1931-1980
Григір Тютюнник відомий в українській літературі як майстер психологічної новели.

Григір Михайлович Тютюнник народив­ся 5 грудня 1931 року в селі Шилівці на Полтавщині в селянській сім’ї. Батько Григора Тютюнника був теслею.

У 1937р. батька заарештували (за антирадянську агітацію) і відправили на заслання, з якого він не повернувся. Виховував малого Григора після арешту тата – дьдько (батьків брат).

Після війни вступив у Зіньківське ремісниче училище, щоб мати якусь одежину і 700 грамів хліба на день. Учився виключно російською мовою.

Працював на Харківському заводі ім. Малишева, але захворів на легені, повернувся в Шилівку, став колгоспником. А мусив відпрацювати 3 роки.

За «втечу» відсидів 4 місяці в колонії. Звільнившись повертається на Донбас, де береться за самоосвіту.

У 1951 р. Тютюнник пішов до армії, служив у морфлоті радистом на Далекому Сході. Після демобілізації закінчив вечірню школу, працював токарем у вагонному депо.

У 1957–1962 pp. майбутній письменник навчався в Харківському університеті на філологічному факультеті. Саме тут він захопився літературною працею і самоосвітою.

1961 року в журналі «Крестьянка» побачило світ перше оповідання Тю­тюнника “В сумерки”, написане російською мовою. Автор невдовзі переклав свій твір на українську й відтоді писав лише рідною мовою.

Після завершення навчання в університеті Тютюнник виїхав на Донбас, учителював у вечірній школі. 1963 року письменник перебрався до Києва, працював у редакції газети «Літературна Україна», в сценарній майстерні Київської кіностудії їм. О. Довженка, у видавництвах «Радянській! письмен­ник», «Молодь», «Дніпро», «Веселка».

1966 року вийшла перша книжка прози Тютюнника «Зав’язь»’. Пізні­ше побачили світ збірники новел «Батьківські пороги» (1972), «Крайнебо» (1975), «Коріння» (1978), книжки для дітей «Ласочка» (1970), «Степова каз­ка» (1973), повісті «Климко» (1976) та «Вогник далеко в степу» (1978).

У 1980р. присуджено літературну премію ім. Лесі Українки (за твори  «Климко» і «Вогник далеко в степу»)

Помер Григір Тютюнник 6 березня 1980 року, покінчивши життя само­губством. За свою творчість письменник 1989 року був посмертно відзначе­ний Державною премією ім. Т. Г. Шевченка.

Також можете ознайомитися з хронологічною таблицею життя Григора Тютюнника.

Цікаво! У 1942 році через голод та дослухавшись поради знайомих, письменник якому тоді було оише 11 пішов до матері на Полтавщину пішки. Він пройшов 300 км за два тижні. Весь шлях подолав пішки, з порожньою торбиною, в котрій з початку подорожі було дев’ять сухарів, перепічка і банка меду — земляки дали на дорогу. Коли їжа закінчилася хлопчик старцював, хоча й неймовірно соромився просити їжу. Дорогою він проходив такі міста: Слов’янськ, Краматорськ, Павлоград, Полтаву, Диканьку, Опішню. Спогади про цю подію відображені у творі “Климко”.