Гуморески Глазового про студентів

“Звідки гроші у студента”

Сказав студент товаришу: — В тебе три костюми.
Звідки грошей стільки маєш? Це ж великі суми.—
А товариш посміхнувся, глянув хитрувато.
— Я хороші гроші маю, бо пишу багато.
— Що ж ти пишеш — вірші, прозу? Подаєш в журнали?
— Та ні, батькам листи пишу, щоб грошей прислали.

***

“Вередлива дівчина”

В драматичному театрі — блиск і красота.
Кучерявого студента дівчина пита:
— Ну навіщо на гальорку ти узяв квитки?
Сидимо тут біля люстри, наче павуки.
Звідсіля я бачу сцену, наче з літака… —
А студент: — Ну й вередлива ж, — каже, — ти яка!
Зачекай, ось я з тобою у кіно піду.
Там сидітимеш ти в мене в першому ряду.

***

СТРАШНІ ЗНАННЯ

Прийшов студент четвертий раз складати сопромат.
Хвилин п’ятнадцять щось молов — і все було не в лад.
Професор мовив: — Ну, гаразд, поставлю трійку вам. —
Студент на місці остовпів, не вірячи ушах.
— Невже я витримав? Невже? — професора спитав.
А той до нього нахиливсь і тихо прошептав:
— Я ваших знань уже боюсь.
Це я не витримав. Здаюсь!
* * *

ЖЕНИХ

Пише студент батькам своїм: “Скоро я женюся.
Є у мене наречена. Звуть її Маруся.
Чи на вроду вона гарна, сказать не беруся.
Шліть чотири карбованці, я з нею знімуся”.
І відписав йому батько: “Дорогенький сину!
Посилаю тобі грошей тільки половиную
Нехай зніметься Маруся, і буде прекрасно.
Твою пику ми й без фото уявляєм ясно”.

* * *

У КИЄВІ НА ПОДОЛІ

Йшов професор і зайшов у якусь крамницю.
В касу глянув і уздрів свою випускницю.
Привітався і сказав: — Я прошу пробачення.
Ми ж, здається, на село вам дали призначення.
— Але ж ви учили нас, — мовила дівиця, —
Що між містом і селом стерта вже різниця.
Я й подумала собі: як нема різниці,
То нащо мені село? Житиму в столиці.
* * *

БОСИЙ СТУДЕНТ

Цілий рік студент провчився майже без просвітку
Та й приїхав відпочити до батьків улітку.
Вклала мати сина спати з дальної дороги.
— Що він тільки, — каже батько, — узува на ноги.
Обносився, обтріпався, посіклось на шкурки.
Колись отак узувались безпритульні вурки.
Взяв смолу він, дратву й шило ще й циганську голку,
Довів якось черевики синові до толку.
Син уранці підхопився, скочив на підлогу.
Що за диво? Не налазить черевик на ногу.
Батько збоку утішає: — Не журися, хлопче.
Нога в тебе чималенька, за півдня розтопче. —
Син хитає головою: — Думали б хоч трішки.
Нащо було зашивати нові босоніжки?
* * *

ДИПЛОМ

З вірменського гумору
Мав сина гордий багатій.
То був не син, а божа кара. —
Картяр, гуляка, лиходій,
Ледачий бовдур і нездара.
Не шкодував грошви татусь,
Не полишав синочка в скруті,
А той, не дуючі і в ус,
Сім літ учився в інституті.
І ось одержувать диплом
Він скаче в місто скакуном.
Спинився кінь біля воріт,
Студенти збіглися веселі.
Лакей гуляки, сивий дід,
Диплом виносить на тарелі.
Зареготав багацький син,
Старого ляснувши по спині:
— Неси диплом іще один —
Моїй чудесній конячині. —
Старий віддав йому чолом:
— Розумно зволили сказати.
Якщо ослу дали диплом,
Чому ж коневі теж не дати?

* * *

ЦИВІЛІЗОВАНИЙ ОМЕЛЬКО

Під ларьочком Гнат, Антон і Омелько з ними.
Дудлять сивий самогон банками скляними.
Мимо них пройшов араб в білому береті,
Що навчається у нас в університеті,
Кібернетику вивча й інші дисципліни —
Недарма ж сюди прибув з дальньої країни.
До ларка він підійшов, попросив з поклоном
Півчарчини коньяку і заїв лимоном.
— От слабак, із чарки п’є, — Гнат Омелька смика.
А той каже: — Що ти хоч… То ж людина дика.