“Доля людини” образ Ванюшки в романі М. Шолохова розкритий в цій статті.
Характеристика Ванюшки “Доля людини”
Ванюшка – хлопчик-сирота років п’яти-шести з оповідання М. О. Шолохова «Доля людини». Автор не відразу дає портретну характеристику цього персонажа. Він абсолютно несподівано з’являється в житті Андрія Соколова – людини, яка пройшла всю війну і втратила усіх рідних. Його й не помітиш відразу: «він лежав на землі, заснувши під незграбною рогожею». Потім поступово розкриваються окремі деталі його зовнішності: «русява кучерява голівка», «рожева холодна ручка», «очі, світлі, як небушко». Ванюшка – це «ангельська душа». Він довірливий, допитливий і добрий. Ця маленька дитина вже встигла багато чого випробувати, він навчився зітхати. Він – кругла сирота. Мати Ванюшки померла під час евакуації, була вбита бомбою в поїзді, а батько загинув на фронті.
Андрій Соколов сказав йому, що він і є його батько, чому Ваня одразу ж повірив і невимовно зрадів. Він умів щиро радіти навіть дрібницям. Красу зоряного неба він порівнює з роєм бджіл. У знедоленої війною дитини рано склався мужній і жалісливий характер. При цьому автор підкреслює, що він лише маленька уразлива дитина, яка після смерті батьків ночує, де попало, валяючись в в пилу і бруді. Його щира радість на слова Андрія свідчать про те, що він знудьгувався за людському теплу. Незважаючи на те, що він майже не бере участі в розмові «батька» і оповідача, він уважно до всього прислухається і придивляється. Образ Ванюшки і його поява допомагають краще зрозуміти сутність головного героя – Андрія Соколова.
