Аналіз твору «Холодна тиша. Місяцю надламаний…» допоможе визначити, яка тема та ідея, жанр, головна думка, художні засоби та скласти літературний паспорт твору.
«Холодна тиша. Місяцю надламаний…» аналіз (паспорт твору)
Автор – Володимир Свідзинський
Рік написання – 1932
Збірка – “Медобір”
Жанр – вірш-молитва
Вид лірики – медитативна
Тема: розповідь про відновлення втраченої душевної рівноваги
Ідея: переживання самотності та відчуження, пошук внутрішнього спокою і відновлення через духовний зв’язок з природою та медитацію.
Головна думка – самотність і тиша можуть стати джерелом внутрішнього спокою і духовного відновлення, а туга може бути подолана через медитацію і зосередженість на внутрішньому світі.
Віршовий розмір: верлібр
Образи-символи у творі «Холодна тиша. Місяцю надламаний…»
- Місяць надламаний — символічний образ, що може означати відчуття розколотості, вразливості або неповноти.
- Холодна тиша — символізує стан душі, внутрішній спокій, але також відчуття відчуження.
- Сніг на вітах — метафора, що передає тимчасовість і крихкість печалі.
- Виноград — образ, що символізує духовне відродження та оновлення.
«Холодна тиша. Місяцю надламаний…» художні засоби
- Епітети: “холодна тиша”, “місяцю надламаний”.
- Метафори: “місяцю надламаний”, “сніг на вітах”.
- Порівняння: “вона, як сніг на вітах”.
Вірш описує самотність і тугу ліричного героя, який знаходить спокій і внутрішню гармонію через спілкування з природою, медитацію і молитву. Місяць, холодна тиша та сніг на вітах стають для нього символами тимчасовості та крихкості його печалі, а також шляхом до духовного відновлення.
Імовірно поезія «Холодна тиша. Місяцю надламаний…» навіяна особистою драмою: саме тоді поет розлучився з дружиною, яка забрала дочку й оселилась у родичів. Останні рядки поезії є символічними. Вони позначають надію ліричного героя на духовне відродження. Виноград у світовій міфології символізує відновлення життєвих сил людини.
«Холодна тиша. Місяцю надламаний…» читати
Холодна тиша. Місяцю надламаний,
Зо мною будь і освяти печаль мою.
Вона, як сніг на вітах, умирилася.
Вона, як сніг на вітах, і осиплеться.
Три радості у мене неодіймані:
Самотність, труд, мовчання. Туги злобної
Немає більше. Місяцю надламаний,
Я виноград відновлення у ніч несу.
На мертвім полі стану помолитися,
І будуть зорі біля мене падати.
Автор: Гнатюк Юлія (J.G.)
Матеріали надано лише для публікації на сайті dovidka.biz.ua. Копіювання заборонено!
