На відміну від генних, хромосомні мутації охоплюють значно більший об’єм генетичного матеріалу і характеризуються множинними ураженнями. Хворі на хромосомні хвороби займають майже 25 % . То що таке хромосомні хвороби?
Хромосомні хвороби людини
Хромосомні хвороби це– спадкові хвороби, які обумовлені геномними (зміна числа хромосом) і хромосомними (зміна структури хромосом) мутаціями.
Хромосомні спадкові захворювання зумовлені зміною кількості хромосом або їхньої структури, що видно в світловому мікроскопі.
Структурні зміни хромосом:
– відрив частини хромосоми (делеція),
– переміщенням однієї частини хромосоми на іншу (транслокація)
– поворот хромосоми на 180° (інверсія),
– утворення хромосоми тільки з одного плеча (короткого або довгого) — такт званої ізохромосоми.
Хромосомні захворювання, як правило, не передаються нащадкам і зустрічаються в сім’ях як одиничні випадки. Вони виникають заново внаслідок мутацій в гаметах одного із здорових батьків або в зиготі на перших стадіях дроблення. Якщо мутація виникла в гаметах – це повна форма хвороби, якщо на стадії дроблення зиготи – мозаїчна форма хвороби.
Хромосомні хвороби, пов’язані із зміною числа хромосом
Основна причина виникнення хромосомних хвороб, пов’язаних із зміною числа хромосом (геномними мутаціями), – нерозходження хромосом у мейозі.
Види геномних мутацій:
–поліплоїдія це– кратне збільшення числа хромосом в клітинах рослин або тварин.
– гаплоїдія це – протилежне поліплоїдії явище, що полягає в кратному зменшенні числа хромосом в потомства порівняно з материнською особиною.
– анеуплоїдія це – явище, при якому клітки організму містять число хромосом, некратне гаплоїдному (ординарному). Серед анеуплоїдов розрізняють гіперформи — організми з набором хромосом, збільшеним на одну або більш, і гипоформи — із зменшеним на одну або більш набором хромосом.
Хромосомні аномалії зустрічаються в 1 % новонароджених. Вони є причиною 45-50 % множинних вроджених вад розвитку, близько 36 % випадків глибокої розумової відсталості, 50 % аменорей, 10 % безпліддя у чоловіків.
Розрізняють хромосомні хвороби, обумовлені: 1) зміною числа автосом і 2) зміною числа статевих хромосом.
Хромосомні хвороби, обумовлені зміною числа автосом
Синдром Дауна (трисомія 21). Клінічну картину синдрому вперше в 1866 р. описав англійський лікар Л. Даун.
У 1959 р. французький учений І.Лежен виявив у каріотипі хворих зайву хромосому 21. Каріотипи хворих – 47, ХХ, 21+ або 47, ХY, 21+. Частота 1:1100, а в деяких регіонах – 1:700-1:800 новонароджених.
Ризик народження дітей з синдромом Дауна зростає з віком матері. На частоту їх народження не впливають статеві, расові, географічні і популяційні відмінності.
Клінічні діагностичні ознаки:
– низький зріст;
– різні ступені розумової відсталості;
– черепно-лицеві аномалії: косий розріз очей, коротка шия, епікант, плоске обличчя, маленький короткий ніс, великий язик, маленькі деформовані вуха;
– м’язова гіпотонія;
– розхитаність суглобів;
– поперечна складка на долонях;
– клинодактилія мізинця.;
– вроджені вади внутрішніх органів (серця).
Знижений імунітет часто є причиною смерті цих дітей.
Синдром Патау (трисомія-13). Каріотип 47, ХХ, 13+ або 47, ХY, 13+. Частота 1:5000 – 1:7000 новонароджених.
Клінічні діагностичні ознаки:
– щілини верхньої губи і піднебіння,
– зменшений об’єм черепа,
– перекошений, низький лоб,
– мікрофтальмія,
– анофтальмія (відсутність одного або обох очних яблук),
– перенісся запале,
– деформовані вушні раковини, полідактилія;
– вроджені вади серця, інших внутрішніх органів.
Більшість дітей вмирає в перші тижні або місяці. Вирішальним у діагностиці є цитогенетичне дослідження.
Синдром Едвардса (трисомія-18). Каріотип 47, ХХ, 18+ або 47, ХY, 18+. Частота 1:5000-1:7000. Співвідношення хлопчиків і дівчаток дорівнює 1:3. Причини переважання хворих дівчаток поки що невідомі.
Клінічні діагностичні ознаки:
– доліхоцефалічний череп, малі рот і нижня щелепа,
– очні щілини вузькі,
– вушні раковини деформовані,
– аномальна стопа (“стопа-качалка”),
– вроджені вади серця, скелетної системи, нирок, статевих органів.
Діти переважно вмирають до 2 місяців. Клінічний і навіть патологоанатомічний діагноз синдрому складні. Тому у всіх випадках показане цитогенетичне дослідження.
Хромосомні хвороби, обумовлені зміною числа статевих хромосом
Синдром Шерешевського-Тернера. Каріотип 45,Х0. У клітинах відсутні тільця статевого хроматину. Частота 1:2000-1:5000. Поряд із справжньою моносомією можуть зустрічатись делеції плеч (довгого або короткого), кільцеві хромосоми. Синдром описали російський клініцист М.А. Шерешевський (1925) і Г.Тернер (1938).
Клінічні діагностичні ознаки:
– синдром виявляється у жінок;
– низький зріст,
– коротка шия з надлишком шкіри і крилоподібними складками (шия сфінкса),
– низька межа росту волосся на потилиці,
– грудна клітка щитоподібної форми з широко розставленими сосками, дисгенезія гонад.
Синдром трипло-Х. Каріотип 47, ХХХ. Переважна більшість таких жінок мають нормальний фізичний та розумовий розвиток і виявляються випадково при обстеженні. Лише в деяких з них порушена репродуктивна функція. Більшість жінок мають нормальну плодючість, хоча зростає ризик мимовільних викиднів і хромосомних аберацій у нащадків. У клітинах – по два тільця статевого хроматину. При збільшенні числа Х-хромосом наростає ступінь відхилення від норми. У жінок з тетра- і пентасомією описані розумова відсталість, черепно-лицеві дизморфії, аномалії зубів, скелета і статевих органів. Однак жінки навіть з тетрасомією по Х- хромосомі мають нащадків.
Синдром Клайнфельтера. Каріотип 47, ХХY. Частота 1:400. Синдром виявляється лише в осіб чоловічої статі переважно при статевому дозріванні.
Клінічні діагностичні ознаки:
– високий зріст,
– довгі кінцівки,
– євнухоїдизм,
– гінекомастія (збільшення молочних залоз),
– відсутність сперматогенезу,
– недорозвинення статевих залоз.
Тільця статевого хроматину виявляються в 80 % випадків. Інколи хворі з синдромом Клайнфельтера мають 48 і 49 хромосом (48, ХХXY; 49, ХХХХY). Чим більше Х-хромосом у каріотипі, тим вища ймовірність розвитку розумової відсталості.
Синдром дисомії за Y-хромосомою. Каріотип 47, ХYY. Частота 1:1000. Синдром виявляється в осіб чоловічої статі. За своїм розумовим і фізичним розвитком такі чоловіки не відрізняються від нормальних осіб. Помітних відхилень у статевому і гормональному статусі не виявлено. Проте деякі клініцисти вказували на підвищений ступінь агресивності в окремих з них.
Хромосомні хвороби, зумовлені порушенням структури хромосом.
Синдром “Котячого крику”– клінічні прояви даного синдрому полягає в порушенні будови гортані, нявкаючий тембр голосу, розумова відсталість.
Фенотипові прояви синдрому котячого крику. Найбільш характернина ознака – «крик кішки» – обумовлена змінами гортані (звуження, м’якість хрящів, зменшеня надгортанника, незвична складчастість слизової оболонки). Практично у всіх хворих є зміни мозкового черепа та обличчя: місяцеподібне обличчя, мікроцефалія, епікант, антимонголоїдний розріз очей, високе піднебіння, плоска спинка носа. Вушні раковини розмішені низько та деформовані. Крім того, зустрічаються вроджені вади серця та інших внутрішніх органів, опорно-рухового апарату (синдактилія стоп, косолапість). Харакрерна м’язева гіпотонія. Виразність клінічної картини в цілому та окремих ознак змінюються з віком. Так, “котячий крик”, м’язева гіпотонія, місяцеподібне обличчя з віком зникають майже повністю, а мікроцефалія є більш помітною, прогресує розумова відсталість, помітніше проявляється косоокість.
Більшість хворих помирає в перші роки, тільки 10 % досягають 10 річного віку. У всіх випадках хворим та їхнім батькам показане цитогенетичне обстеження, оскільки в одного з батьків можлива реципрокна збалансована транслокація, яка при мейозі може убумовити делецію ділянки 5p- (15,1-15,2).
Хворіти можуть люди чоловічої і жіночої статі.
Тепер ви знаєте які є хромосомні спадкові хвороби людини.
