«І виріс я на чужині» аналіз твору (паспорт) – Тарас Шевченко

Тарас Шевченко «І виріс я на чужині» аналіз твору допоможе визначити, яка тема, ідея, жанр, художні засоби та підготувати літературний паспорт вірша.

«І виріс я на чужині» аналіз твору (паспорт)

Автор – Тарас Григорович Шевченко
Рік написання – 1848 (період заслання, Кос-Арал)
Збірка – «В казематі»

Літературний рід – лірика
Жанр – ліричний вірш
Вид лірики – громадянська (патріотична)

Напрям, течія: Романтизм з елементами реалізму.

Тема: розповідь про трагічну долю кріпаків

Ідея: засудження панського гніту й кріпацтва, болісна правда про поневолення українців, заклик до усвідомлення національної трагедії та прагнення до справжньої волі.

Головна думка – Україна може бути справді щасливою лише без панського гніту та соціальної несправедливості.

Провідний мотив – туга за Україною та нестерпний біль від побаченого там соціального рабства

Віршовий розмір: Чотиристопний ямб з пірихієм

Настрій твору: сумний, трагічний

Художні засоби:

• Епітети: «чужий край», «славная країна», «пани лукаві», «чорніше чорної землі», «лиха година», «препоганії пани», «найкращеє село», «біленькі хати», «лицарські сини», «широкії села», «веселі люди»

• Метафори: «у ярма запрягли», «сади повсихали», «хати погнили», «доля добрая любила».

• Порівняння: «Дніпро, неначе в молоці дитина», «село неначе погоріло», «чорніше чорної землі блукають люди».

• Антитеза (Протиставлення): Опис ідеалізованої природи (Дніпро, гори) протиставляється страшному життю людей.

• Персоніфікація: “Дніпро красується, любується”, “село неначе погоріло”

• Риторичні оклики: “І діточок своїх ведуть!..”, “Гинуть! Гинуть! У ярмах лицарські сини!”, “Погано дуже, страх погано / В оцій пустині пропадать!”, “Дивитись, плакать — і мовчать!”

• Риторичне звертання: “Добре, мамо, …”.

Головні образи:

• ліричний герой — сам автор, поет-вигнанець, свідок народного горя, любить свою Батьківщину;

• Україна — прекрасна та рідна, але сплюндрована земля;

• народ — поневолені селяни;

• мати — символ любові й надії;

• пани — уособлення зла, гноблення, несправедливості;

• Дніпро — символ величі, краси та душі України.

• ярмо — символ кріпацтва, неволі.

Вірш «І виріс я на чужині» слухати аудіо 

Вірш «І виріс я на чужині» читати

І виріс я на чужині
І сивію в чужому краї:
То одинокому мені
Здається — кращого немає
Нічого в бога, як Дніпро
Та наша славная країна…
Аж бачу — там тільки добро,
Де нас нема. В лиху годину,
Якось недавно довелось
Мені заїхать в Україну,
У те найкращеє село…
У те, де мати повивала
Мене малого і вночі
На свічку богу заробляла;
Поклони тяжкії б’ючи,
Пречистій ставила, молила,
Щоб доля добрая любила
Її дитину… Добре, мамо,
Що ти зараннє спать лягла,
А то б ти бога прокляла
За мій талан.
Аж страх погано
У тім хорошому селі:
Чорніше чорної землі
Блукають люди. Повсихали
Сади зелені, погнили
Біленькі хати, повалялись,
Стави бур’яном поросли.
Село неначе погоріло,
Неначе люди подуріли,
Німі на панщину ідуть
І діточок своїх ведуть!..
І я, заплакавши, назад
Поїхав знову на чужину.
І не в однім отім селі,
А скрізь на славній Україні
Людей у ярма запрягли
Пани лукаві… Гинуть! Гинуть!
У ярмах лицарські сини!
А препоганії пани
Жидам, братам своїм хорошим,
Остатні продають штани…
Погано дуже, страх погано
В оцій пустині пропадать!
А ще поганше на Украйні
Дивитись, плакать і мовчать!
А як не бачиш того лиха,
То скрізь здається любо, тихо,
І на Україні добро.
Між горами старий Дніпро,
Неначе в молоці дитина,
Красується, любується
На всю Україну.
А понад ним зеленіють
Широкії села,
А у селах у веселих
І люди веселі.
Воно б, може, так і сталось,
Якби не осталось
Сліду панського в Украйні!..

Кос-Арал 1848