Ірина Небеленчук “Україно моя!” аналіз твору допоможе зрозуміти вірш, визначити яка тема, ідея, головна думка, мотив, художні засоби та скласти літературний паспорт твору.
І. Небеленчук “Україно моя!” аналіз твору (паспорт)
Автор – Ірина Небеленчук
Рід літератури: лірика.
Жанр – ліричний вірш
Вид лірики – патріотична.
Тема – оспівування краси природи України, її багатства, неповторності, та віра у світле майбутнє.
Ідея – заклик любити, берегти й вірити у відродження України, попри всі труднощі та випробування, які вона зазнала.
Настрій – піднесений
Римування – перехресне (ABAB)
Художні засоби:
- Епітети: «ніжний подих троянди», «блакитні барвінки», «сріблястий танець сніжинок», «жорстокі кати»
- Метафори: «Україна кружляє у цвіті весняному» – оживлення образу Батьківщини; «у цілунку любові несу крізь життя», «Ти кружляєш у цвіті», «купаєшся в плесі ріки»
- Порівняння – «Україна, немов у вінку» – асоціація з красою й величністю нареченої.
- Риторичне звертання: «Україно моя!» – підсилює емоційність звернення до Батьківщини.
Образи у вірші “Україно моя!”
- Ліричний герой** – образ автора, що любить Україну, переживає за її долю і вірить у її відродження.
- Україна – уособлення краси, багатства природи, величі й сили духу, що, попри всі труднощі, здатна до оновлення.
- Природа України – багата палітра образів: ліси, гори, річки, моря, квіти, пори року, які символізують багатство й розмаїття рідного краю.
Вірш «Україно моя!» є прикладом патріотичної лірики. Автор відображає любов до рідної землі через образи природи, її велич і красу. Водночас вірш є закликом до боротьби за вільну й щасливу Україну. Він надихає гордитися своєю Батьківщиною та вірити в її краще майбутнє.
Відгук про вірш (враження): Цей вірш викликав у мене гордість за нашу Україну. Він дуже яскраво описує красу нашої природи, лісів, гір, річок. Мені стало трохи сумно, коли автор згадав про важкі часи для України. Попри це, я, як і автор вірю у відродження України і її щасливе майбутнє. Я вірю, що все буде добре, і наша країна розквітне.
І. Небеленчук “Україно моя!” читати
Україно моя! У тобі шепіт листя,
Ніжний подих троянди і запах бузку.
І у вальсу кружлянні твого падолисту
Я люблю твою мову красиву й дзвінку.
Україно моя! Клекіт птахів над ставом,
Оченята блакитні барвінку в саду,
Сонця усміх і спалах рожевий заграви,
І духмяність черемхи в тобі я знайду.
Україно! Люблю твої сині простори –
І річки, і струмочки, озера, моря.
Твої луки барвисті, ліси твої, гори.
Україна моя – найрідніша земля.
Від донецьких степів до бескидів карпатських
Ти велична, прекрасна, немов у вінку.
Твою вроду незгасну і пишність, й ошатність
У всі пори люблю я. Неначе в танку,
Ти кружляєш у цвіті весня́ному вишні
І в сріблястому танці сніжинок зими,
І у барвах багряного й жовтого листя,
І купаєшся в літньому плесі ріки.
Україно моя! Мов ту пісню величну,
У цілунку любові несу крізь життя.
Твоя доля гірка і скорботна, й трагічна.
В ранах тіло твоє і нелегке буття.
Та я вірю: прийде та святая година,
Коли ти у віночку вишневих садів
Заквітуєш так радо, моя Україно,
Від навали звільнившись жорстоких катів.
Автор аналізу – Гнатюк Юлія
Авторські права на опублікований матеріал належать сайту dovidka.biz.ua.
Якщо ви не знайшли потрібну відповідь, можете запитати у нашого чат-бота у Телеграм.
