“Історія одного кохання” головні герої романтичної повісті Еріка Сігела залишаються в пам’яті багатьох читачів. Характеристика образів твору “Історія одного кохання” героїв Олівера та Дженіфер допоможе зрозуміти героїв.
“Історія одного кохання” головні герої
- Олівер Барретт IV – двадцятирічний студент Гарвардського університету, який вивчає юриспруденцію. Три роки поспіль знаходиться в списку кращих на курсі, учасник факультетської збірної з хокею.
- Дженніфер Кавіллері – студентка музичного факультету Редкліффского коледжу.
- Філ Кавіллері – батько Дженні. Добродушний і веселий чоловік, тримає пекарню в Кренстоні (штат Род-Айленд).
- Олівер Баррет III – батько Олівера. Колишній спортсмен, брав участь у фінальному заїзді байдарок-одиночок на літніх Олімпійських іграх 1928 року. Нині банкір і глава Корпусу миру.
- Елісон Форбс Барретт – мати Олівера.
- Реймонд Страттон (Рей) – приятель Олівера, сусід по кімнаті.
“Історія одного кохання” характеристика героїв
Вік головних героїв “Історія одного кохання” на початку твору 20 років.
Характеристика Дженніфер
Дженніфер Кавіллері – головна героїня твору, студентка музичного факультету Редкліффского коледжу. Вона дочка незаможного італійського емігранта –пекаря, який виховував дочку самотужки, мати загинула в автокатастрофі, коли Дженні була ще маленькою. Свого батька вона називає виключно «Філ».
“була вродливою, розумною, любила Моцарта, Баха, бітлів і Олівера”.
Вона талановита і амбіційна, захоплюється музикою, грає на концертах і отримує стипендію для навчання в Парижі. Героїня проста і щира, вона не має високого соціального статусу і вважає себе “соціальним нулем”, але залишається справжньою і відкритою.
Дженні любить Олівера, турбується про нього. Попри нестачу грошей та всі проблеми, вона щаслива поруч з Олівером і намагається зробити їх спільне життя якомога кращим.
Дженніфер неймовірна сильна та мужня. Вона продовжує працювати і жити нормальним життям, навіть коли дізнається про свою хворобу. Вона мужньо приймає свою долю і турбується про Олівера до останніх днів. Дженні померла у 25 років.
Характеристика Олівера “Історія одного кохання”
Олівер – син мільйонера, нащадок старовинної аристократичної родини. Він є блискучим студентом Гарвардського університету, грає в хокейній збірній і займає третє місце за успішністю серед випускників. Це він розповідає про історію свого кохання до Дженні.
Головні герої повісті Сігела “Історія одного кохання” познайомилися у бібліотеці Редкліффа. «В окулярах, учена мишка», «надлюдина в спідниці» – таке було перше враження Олівера, коли він побачив Дженні.
Молоді люди змагаються у дотепності і використовують студентський сленг. Але, судячи з гостроти їхньої розмови, героям уже не байдуже один до одного. Спочатку словесна перемога за Дженніфер, але юнак ставить собі завдання – «отримати перемогу над цією кусючкою». Він запрошує Дженні на хокейний матч із своєю участю.
Під час матчу Олівер розуміє наскільки для нього важливо те, що серед вболівальників знаходиться Дженніфер, саме її підтримка допомогла Оллі та його команді отримати перемогу в матчі.
Дженні теж не байдужа до Олівера, так як дівчина довго чекає юнака після матчу, хоча дуже змерзла, студенти разом ідуть у гуртожиток і вперше цілуються. Потім їх стосункі стрімко розвивалися.
Дженні як краща випускниця отримала пропозицію продовжити навчання в Парижі, і Олівер злякався, що може її втратити назавжди. Тому Олівер вирішив одружитися на Дженніфер. Але дівчина попри сильне почуття до Олівера, вирішила поїхати до Парижу на навчання. Дженні не вірила у майбутнє з сином мільйонера через соціальну нерівність між закоханими.
Якщо батько Дженніфер дізнавшись про їх рішення одружитися, бажає їм щастя. То батько Олівера після невдалої спроби вмовити сина не квапитися з одруженням відмовляє Оліверу у грошовій підтримці.
Але Олівер настільки сильно кохає Дженні, що готовий жити без грошей батька і без його благостовення. Вони одружуються, Дженні відмовляється від поїздки в Париж, щоб бути з Олівером.
Дженні після закінчення коледжу працює в приватній школі, молодята працюють під час літніх канікул, вони живуть у дешевій незатишній квартирі у кварталі для бідних. Закохані економлять на відвідуванні кіно, концертів, не запрошують до себе гостей і не ходять у гості самі, Дженніфер виконує усю домашню роботу.
Але ситуація погіршується, коли Оліверу було відмовлено у стипендії. Заступник ректора Томпсон не бажає погіршувати стосунки з мільйонером Барреттом ІІІ і засуджує Олівера за конфлікт з батьком. Дженні теж платять лише мінімальну зарплатню, бо директриса приватної школи, де працює Дженні, економить на її зарплатні, тому що в дівчини багатий свекор і начальниця робить вигляд, що не вірить у скрутні обставини подружжя.
Молодим людям жити у таких складних умовах доводиться цілих три роки. Але життєві труднощі лише посилили кохання Олівера і Дженніфер: вони не можуть один без одного прожити і дня.
Після закінчення університету Олівер отримує диплом з відзнакою, а зрештою і гарну роботу, матеріальна скрута для молодят позаду. Тепер молоде подружжя мріє про народження сина.
Але закоханих чекав новий удар долі. Після медичного обстеження з’ясувалося, що Дженні невиліковно хвора, вона помирає. Олівер робить усе, щоб останні дні життя Дженніфер були щасливими, а коли дівчина потрапляє у лікарню, Олівер тимчасово залишає роботу і просить лікарів зробити усе, щоб полегшити, її страждання, не рахуючись із грошима.
Хвороба коханої примусила юнака думати про Бога і дякувати йому за те, що коли він прокидається вранці, то усе ще бачить Дженніфер поряд з собою.
Раптова смерть коханої Олівера Берретта навчила його цінувати своїх близьких. Він мириться з батьком, плаче в його обіймах після смерті Дженні.
Риси характеру Олівера: розумний і цілеспрямований, відважний і рішучий (не слухає батька, хоча і втрачає фінансову підтримку. Він люблячий і відданий, готовий піти на будь-які жертви заради Дженні, підтримує її під час хвороби і бере на себе всі обов’язки по дому, коли вона слабшає. Також Олівер працьовитий – після закінчення коледжу він знаходить престижну роботу в юридичній фірмі, що дозволяє подружжю жити більш забезпечено.
“Історія одного кохання” аудіокнига (скорочено)
Порівняння Дженні та Олівера
Дженні та Олівер різні за характерами: дівчина стримана, мудра, а юнак емоційний, схильний до необдуманих учинків.
Цитатна характеристика героїв “Історія одного кохання”
Цитатна характеристика Олівера “Історія одного кохання”
Ци”Жила собі дівчина. Дожила до двадцяти п’яти років і померла. Що говорять у таких випадках? Що була вона вродлива. І розумна. Що любила Моцарта, Баха, бітлів. І мене.”
“вигляд у вас такий: багатий, та дурний”
“— Облиш. Він не може не пишатися тобою, все-таки ти зірка гарвардського спорту!”
“І тут я вперше усвідомив глибину безодні поміж моїм та її вихованням. Три з половиною роки навчання в Гарварді-Редкліффі зробили з нас обох задерикуватих інтелектуалів, на продукуванні яких цей заклад віддавна спеціалізується; але визнати, що в мого батька нутро кам’яне, Дженні не могла, бо змалку засвоїла атавістичну італо-середземноморську максиму: тато любить bambino[12]. І ніщо в світі не могло б переконати її в іншому.”
“Цебто я хочу сказати, що ставився до Дженніфер зовсім не так, як до інших дівчат, і через те не наважувався підступитися до неї.”
“Я йшов слухати її гру — соло на клавесині в П’ятому Бранденбурзькому концерті Баха. Звичайно, доти я вже не раз слухав, як вона грає, але не в публічних виступах і не в складі ансамблю. Боже, як я пишався нею! Як на мене, вона не зробила жодної помилки.”
“— По-моєму, ти не зупинився б ні перед чим, аби лиш дошкулити своєму батькові.”
“— Батьку, я не розумію, як можна назвати бунтом бажання одружитися з гарною й розумною студенткою Редкліффа. Вона ж не хіппі, їй не бракує здорового глузду і…”
“— Якщо ти одружишся з нею тепер, у тебе не зостанеться ні цента за душею. …— Татуню, в мене зостанеться душа. Але ти не знаєш, що це таке.”
“У четвер я зрівнявся з Дженні, одержавши диплом Гарвардського коледжу — диплом мій, так само як і її, був з відзнакою. До того ж йшов попереду всіх, навіть тих, що одержали диплом з найвищою відзнакою, тобто найученіших мудрагелів.”
“— Твій батько теж любить тебе, Олівере. Він любить тебе так само, як ти любитимеш Бозо. Але ви, Берретти, такі горді й затяті, що можете прожити весь вік, вважаючи, буцімто ненавидите один одного.”
“ми жили душа в душу, навіть знаючи, що дні нашого спільного життя злічені.”
“Коли Дженні опинилася в лікарні, я подзвонив старому Джонасу, сказав, що не зможу ходити на роботу, і пояснив чому. Він був щиро вражений моєю бідою, і щоб не слухати його висловів співчуття, я вдав, що поспішаю звільнити телефон. Відтоді кожен мій день поділявся на дві частини: години, які я проводив у лікарні, й години на все інше. Звичайно, все інше було нічим. Я їв, не відчуваючи смаку, дивився, як Філ прибирає квартиру (в котрий уже раз!), і не спав, навіть приймаючи ліки, які мені виписав Екерман.”
“А потім я зробив те, чого ніколи не робив у його присутності, а тим більше в його обіймах. Я заплакав.”
Цитатна характеристика Дженніфер “Історія одного кохання”
“— Мене звуть Дженніфер Кавіллері,— сказала вона.— Я американка італійського походження.”
“— Вона грає на роялі в ансамблі імені Баха,— сказав Стреттон.”
“Дженні колись розповідала мені, що її виховував батько, що він пекар і живе в Кренстоні, у штаті Род-Айленд. Коли вона була зовсім малою, її мати загинула в автомобільній катастрофі. Приголомшений батько (“в усіх інших відношеннях йому ціни не складеш”,— сказала Джен) довіку заборонив дочці сідати за кермо автомобіля.”
“мені відкрилася справжня Дженні — ніжна, пестлива, самозабутня в коханні. Та ще більшою несподіванкою для мене була моя власна ніжність і лагідність.”
“Я граю непогано. Але не геніально. Навіть не на рівні гарвардської збірної. Непогано — й край. ”
“— Оллі, ти належиш до династії мільйонерів, а я — соціальний нуль.”
“Дженніфер чудова дівчина. І те, що вона, маючи таке походження, спромоглася пробитись аж у Редкліфф…”
“Наше щоденне життя протягом перших трьох років можна змалювати одним словом: скрута. Від ранку до ночі ми думали тільки про те, як нашкрябати грошей на найпотрібніші речі. ”
“Лікар пояснив, що проти тієї форми лейкемії, на яку захворіла Дженні, немає ніяких засобів, і лікування буває тільки паліативним, тобто воно може полегшити страждання, уповільнити хід хвороби, але не може її вилікувати. Тому за даних обставин маю вирішувати я. Тим часом можна обійтися без лікування.”
“Певна річ, мені було страшно повертатися додому. Бо тепер, через кілька тижнів після того, як я довідався про хворобу Дженні, вона стала худнути. Схудла вона трохи і, мабуть, сама цього не помітила. ”
“— Чхала я на Париж, на музику, на весь той непотріб, що, як тобі здається, ти вкрав у мене. Все це мені байдуже, запевняю тебе, сучий сину. Віриш чи ні?”
