Історія створення коломийок
Первісне призначення коломийки — бути приспівкою до танцю, але з плином часу вона виходить за межі цього завдання і стає самостійним пісенним жанром. Тепер коломийки здебільшого виконуються уже поза танцем, як й інші пісні.
Коломийки особливо поширені в Галичині, на Буковині, Закарпатті. Свою назву вони взяли, очевидно, від міста Коломия (Івано-Франківська область) або від етнографічного племені коломийців — групи, що жила на берегах річки Коломиї.
Деякі вчені виводять це поняття від слова «коло», бо під час танцю люди рухаються по колу, а танок зветься «коломийка». В одній коломийці говориться:
Коломийки заспівати, коломийки грати,
Але ж бо то коломийки добре танцювати.
Коломийка досить давня за своїм походженням. Цей жанр мав широке розповсюдження по всій території України. Про це свідчать рукописні збірники (співаник кінця ХVІІ ст.), де маємо закінчені зразки коломийкового циклу. Коломийкову форму зустрічаємо і в деяких історичних піснях того часу (про Нечая, Бондарівну та ін.), а також у піснях баладних, ліричних. Отже, історія коломийок сягає в давню українську пісенну творчість, ці перлини української пісенності побутували у ХVІІ і протягом ХІХ ст., вони живуть і розвиваються і в Х ст. як самостійний жанр. Серйозні дослідження, присвячені цьому жанру, належать І. Франку, Ф. Колессі, В. Гнатюкові, М. Жінкіну, М. Грінченкові та іншим фольклористам.
