Іван Крилов біографія

Іван Крилов біографія коротко українською розповість про життя та творчість відомого письменника.

Іван Крилов біографія скорочено

Крилов Іван Андрійович – російський письменник, байкар, журналіст, який жив і творив у ХІХ ст.

Народився 13 лютого 1769 року в Москві в сім’ї армійського офіцера, що вислужився з солдатів. Дитячі роки пройшли на Уралі і в Твері (нині Калінін).  Грамоті вивчився вдома, французькою мовою займався у сім’ї знайомих.

У 1777 Крилов був записаний в цивільну службу підканцеляристом калязінського нижнього земського суду, потім тверського магістрату.

В кінці 1782 поїхав до Санкт-Петербургу з матір’ю, якій вдалося влаштувати його на службу в Петербурзьку Казенну палату (служив чиновником 1783-87). Відсутність освіти заповнював самостійним вивченням літератури, математики, французької та італійської мов.

У 14 років (1784 рік) написав оперу «Кофейница», відніс її до книгаря, гонорар взяв книгами, а опера була опублікована тільки в 1868.

У казенній палаті Крилов отримував лише 80-90 рублів на рік, чим не був задоволений, тому перейшов у Кабінет Її Величності.

З 1787 по травень 1788 служив в Гірській експедиції у Санкт-Петербурзі. У 1788 Крилов залишився без матері і на його руках залишився молодший брат, Лев, про якого він все життя піклувався, як про сина.

У 1786-1788 написані комедії “Скажена сім’я”, “Вигадник в передпокої”, “Пустуни”, висміюючу порожнечу і розбещеність столичного дворянства, і трагедія “Філомела”, направлена проти деспотизму. У 1789 році Крилов зробив видання журналу “Пошта духів”, в якому друкував свої сатиричні листи, сміливо викриваючі пороки дворянського суспільства, зловживання бюрократичного апарату.

Вийшовши в 1791 у відставку, Крилов став власником друкарні і з січня 1792 почав друкувати в ній журнал «Глядач», що мав сатиричний ухил. «Глядач» в 1793 перетворився на «Санкт-Петербурзький Меркурій», який проіснував усього рік й не мав особливого успіху.

З 1792 за Криловим було встановлено поліцейське спостереження. Поява повісті «Каїб» і кількох сатиричних творів викликала незадоволення Катерини II і в кінці 1793 Крилов був вимушений виїхати з Санкт-Петербургу до провінції і припинити літературну діяльність.

З 1794 до осені 1795 жив у Москві, був прийнятий в багатьох відомих родинах. У 1797 він зустрівся в Москві з князем С. Ф. Голіциним і виїхав до нього в село, в Україну, як вчитель дітей і секретар (добре грав на скрипці, знав італійську і виявився чудовим викладачем мови і словесності).

У 1803 знов вийшов у відставку. Наступні два роки Крилов вів велику гру в карти, вигравши дуже велику суму, роз’їжджав ярмарками. У 1805 Крилов був в Москві й перекладав байки Лафонтена: «Дуб і Тростина» і «Розбірлива наречена».

У 1808-1810 Крилов служив в Монетному департаменті під керівництвом Оленіна.

У 1809 році вийшла перша книга байок.

В 1812 році Крилов отримав посаду бібліотекаря, а в 1816 році став бібліотекарем у Публічній бібліотеці, де пропрацював майже до кінця свого життя — до 1841 року.

Помер Іван Андрійович Крилов в Петербурзі 21 листопада 1844 року. Похований в Олександро-Невській лаврі.

Цікаво! І.Крилов у спадок від батька дістав скриню з книгами.