Микола Устиянович біографія та цікаві факти

Микола Леонтійович Устиянович — український письменник, громадський діяч і греко-католицький священник.

Микола Устиянович біографія скорочено

Він народився 25 листопада (7 грудня) 1811 року в місті Миколаєві на Львівщині. Майбутній письменник походив із родини посадника міста Миколаєва (батько був бурмістром). Початкову освіту здобув у рідному місті, потім навчався у Львові: закінчив нормальну школу  (1820—1824) та Львівську гімназію (1824—1830). Згодом вивчав філософію в університеті.

У 1835 році, навчаючись у духовній семінарії, Микола Устиянович увійшов до гуртка Маркіяна Шашкевича. Разом з однодумцями він прагнув розвивати українську мову й літературу в Галичині.

Устиянович почав друкувати свої твори 1836 року. Того ж року він написав перший вірш народною мовою — «Сльоза на гробі М. Гарасевича». Цей твір зблизив його з Маркіяном Шашкевичем. Пізніше Устиянович став одним з ініціаторів і співзасновників літературно-наукового товариства «Галицько-Руська матиця».

Микола Устиянович був не лише письменником, а й священником. Він служив парохом (голова монастиря) у Славську, а згодом у Сучаві, де став чернівецьким деканом. У 1848 році письменник активно долучився до громадського та культурного життя. Він був одним з ініціаторів «Собору руських учених» у Львові та виступав за єдність Галичини й Наддніпрянщини.

У 1861–1866 роках Устиянович був послом до Галицького крайового сейму. У 1868 році став одним із співзасновників та очільників товариства «Просвіта». Деякий час він також редагував урядовий часопис «Галичо-Рускій Вѣстникъ». Від 1870 року письменник жив у Сучаві на Буковині.

Особливо активно Микола Устиянович займався літературною творчістю після подій 1848 року. Він писав поезії та прозові твори. У його ліриці помітні національні й соціальні мотиви, любов до Карпат, гірської природи та народної культури. Його вірші «Верховино, світку ти наш» і «Гей, браття опришки» стали народними піснями.

До прозових творів Миколи Устияновича належать «Старий Єфрем», «Месть верховинця» та «Страсний Четвер». Основою його прозових творів стали етнографічні матеріали, тобто відомості про побут, звичаї, традиції та життя народу.

Останні роки життя письменника були менш активними у творчому плані. Відірваний від громадсько-культурного життя, він поступово менше писав. Помер Микола Устиянович 22 жовтня (3 листопада) 1885 року в Сучаві.

Микола Устиянович цікаві факти

1. Поєднував кілька професій: був письменником, громадським діячем і греко-католицьким священником.
2. Микола Устиянович був батьком художника Корнила Устияновича.
3. Микола Устиянович належить до українських письменників Галичини XIX століття, які підтримували розвиток української літератури та народної мови. У своїх творах він звертався до історії, життя простих людей, народних традицій і природи Карпат. Особливе місце у його спадщині посідають твори «Верховино, світку ти наш» та «Месть верховинця».
4. Живучи в румунському місті Сучава на Буковині, він товаришував із родиною Кобилянських. Маленьку Ольгу Кобилянську він знав із самого дитинства, а його власні доньки були її найкращими подругами на все життя.
5. Був знайомий із Маркіяном Шашкевичем. У 1835 році Устиянович увійшов до його літературного гуртка, а згодом вони стали друзями.
6. Його перший відомий друкований вірш з’явився 1836 року. Це була «Сльоза на гробі М. Гарасевича», написана народною мовою.
7. Після першого літературного успіху він надовго замовк як письменник. За спогадом Івана Франка, після насмішок над його першим віршем Устиянович майже десять років не писав.
8. «Месть верховинця» має реальну основу. Сам автор назвав її «повісткою з правдивого случая», тобто твором, заснованим на реальній історії. Вперше повість була надрукована 1849 року.
9. Молоді товариші по перу та соратники називали його «Соловейком» за мелодійність, щирість та пісенність його ліричних творів.