Казка «Про Правду і Кривду» скорочено нагадає, що треба жити правдиво, що хороші вчинки завжди отримають винагороду. А жадібність завжди буде покарана. Казка повчальна, тому краще її читати повністю ніж переказ.
Казка «Про Правду і Кривду» скорочено читати
Дуже давно жили собі 2 брати — багатий і бідний. Коли бідний помер, то його син запитав у дядька, як краще жити — правдою чи неправдою.
Дядько сказав, що, звичайно ж, неправдою, бо на світі залишилася одна лише кривда. Племінник із дядьком не погодився, тому вони пішли спитати думку людей.
Ішли вони дорогою. Кого не зустрічали — чи заробітчанина, чи пана, чи попа — усі казали, що неправдою жити краще.
Довелося племінникові віддати багатому дядькові худобу, як домовлялися, й сам залишився голий, босий та голодний. Вирішив хлопець повіситися з горя. Пішов до лісу, а там вовк його налякав. Заліз небіж на дерево, сидить, а тут чорти позбігалися — почали хвалитися, хто яку неприємність людям вчинив і як можна від тієї напасті позбавитися. Почув те все хлопець та й відправився людям на допомогу:
- У місті загатив греблю деревами навхрест, як чорти казали, й отримав винагороду — 100 карбованців і кілька коней з коляскою та кучером.
- Уіншому місті викопав кущ малини й забезпечив людей водою, якої там давно не було. Жителі нагородили його всіляким багатством.
- Далі парубок відправився дочку короля лікувати. Зробив усе, як у чортів підслухав, — і королівна одужала. Щасливий Король віддав дочку за хлопця. Після смерті старого короля королевич зайняв його трон.
Одного разу у це королівство приїхав купець — його дядько. Племінник його одразу впізнав, а дядько — ні. Як закінчив купець торгувати, покликали його до королівського палацу. Тоді й зізнався король, що він — його небіж, який давно зник. Юнак був радий бачити дядька, подарував йому два кораблі всілякого добра. Сказав ще, що правдою все-таки краще жити, ніж кривдою, та й розповів про все, що з ним трапилося.
Дядькові стало заздрісно — захотів він ще більше розбагатіти. Пішов у ліс, на те саме місце, де чорти збиралися… А вони його там вхопили та й почепили на найвищій гілляці.
