«Копальні царя Соломона» — пригодницький роман англійського письменника Райдера Гаґарда, який започаткував літературний жанр «загубленого світу». В романі розповідається про експедицію відважних мандрівників у нерозвідані області Африки, про зустріч з невідомим племенем, про гідність, честь та обов’язок.
“Копальні царя Соломона” дуже скорочено
Головні герої
- Аллан Квотермейн – професійний мисливець, мандрівник, невисокий, худорлявий чоловік. Йому 50 років.
- Генрі Куртіс – англійський аристократ, високий, кремезний, спокійний і впевнений у собі.
- Джон Гуд – капітан Британського королівського флоту у відставці, друг Генрі.
- Ігнозі (Амбопа) – представник племені кукуанів, законний спадкоємець, який став королем своїх одноплемінників.
- Гагула – зла, стара, потворна відьма, яка хотіла занапастити білошкірих мандрівників.
- Джордж Куртіс – молодший брат сера Генрі.
Аллан Квотермейн, південноафриканський мисливець, наймається в експедицію, мета якої відшукати Джорджа Куртіса (в Африці він жив під іменем Невілль). Чоловік зник у нерозвіданих глибинах Африки, шукаючи легендарні копальні царя Соломона. Експедицію організував брат Невілля, сер Генрі Куртіс. Квотермейна та Куртіса супроводжує старий друг Куртіса капітан Ґуд і темношкірі слуги.
Квотермейн має таємничу мапу, що вказує шлях до копалень, хоча ніколи не вважав її чимось серйозним. Він не особливо вірить у те, що йому пощастить повернутися з експедиції живим, але згоджується взяти в ній участь з огляду на те, що вже пережив більшість представників своєї професії, а угода між ним та сером Генрі передбачала забезпечення навчання в Англії сина мисливця.
Завдяки мапі мандрівники зуміли подолати пустелю, ледь не загинувши від спраги, й гори, ледь не замерзши в снігах, й пробратися в долину, де живе народ кукуана, що розмовляє архаїчним діалектом зулу. Держава кукуанів добре організована, у них могутні воїни, а посеред їхньої землі пролягає дорога до копалень царя Соломона. Європейцям вдалося уникнути смерті, оскільки тубільці прийняли капітана Ґуда з його моноклем і вставною щелепою за чарівника.
Ще раз їм пощастило уникнути смерті завдяки знанню про місячне затемнення, а тим часом виявилося, що слуга сера Генрі, Амбопа, насправді є законним королем держави кукуанів – його батька колись повалив теперішній король, жорстокий Твала. Відбувається революція, Амбопа, справжнє ім’я якого Ігнозі, повертає собі владу після жорстокої битви між своїми прихильниками та військами, вірними Твалі. Кульмінація битви – герць між сером Генрі Куртісом, якого Аллан Квотермейн завжди порівнює за статурою із древнім вікінгом, і Твалою.
Після перемоги мандрівники потрапляють в копальні царя Соломона. де знаходять великі багатства, але там на них очікує пастка, організована древньою відьмою Ґаґулою. Мандрівники опиняються замурованими у підземеллі, звідки не знають виходу. Борючись із Ґаґулою, гине чарівна Фулата, місцева дівчина, закохана в капітана Ґуда. Все ж, європейцям пощастило знайти вихід із підземелля, а дорогою назад до цивілізованих країв вони знаходять брата сера Генрі, який застряг в оазі посеред пустелі, скалічивши собі ногу. Мандрівникам навіть пощастило цілком випадково винести з копалень жменьку коштовного каміння, що зробило багатими Аллана Квотермейна, капітана Ґуда й Джорджа Куртіса – сер Генрі від своєї частки відмовився.
Хаггард “Копальні царя Соломона” скорочено
До мандрівника Аллана Квотермейна звернувся Генрі Куртіс і капітан Джон. Сер Генрі попросив допомогти знайти молодшого брата, Джорджа. Брати були дуже близькі, але 5 років тому вони серйозно посварилися. Залишившись після смерті батька без спадщини, молодший син Куртіса вирушив до Південної Африки. Він мандрував під вигаданим ім’ям Невілля і мріяв розбагатіти.
Сер Генрі відчував себе винним, тому хотів знайти брата і повернути додому.
Вони з’ясували, що юнак вирушив у копальні царя Соломона, які надійно охороняли високі гори та пустеля. Аллан знав легенду про багатства Соломона, а один португалець перед смертю передав йому старовинну карту з місцезнаходженням загадкового місця.
Однак Аллан чудово розумів, яка це ризикована витівка, і навіть не намагався відшукати скарби. Сер Генрі пообіцяв щедру винагороду за допомогу. Він також пообіцяв, що у разі їхньої смерті єдиний син Аллана буде всім забезпечений.
Старий мисливець погодився. Троє чоловіків вирушили до Африки, де знайшли чотирьох провідників – місцевих жителів, зулусів. Крім того, на пошуки з ними відправився силач Амбопа, який зовні нагадував людей, що населяли раніше копальні царя Соломона.
Дорога пролягала через пустелю та гори. На початку шляху, під час полювання на слонів, загинув один із провідників. Справжнім випробуванням для героїв став перехід через пустелю. Єдиною їхньою надією було маленьке водоймище з «поганою водою», яке було відмічене на карті португальця. Герої страждали від спраги, вода у них закінчилася. Від смерті їх врятував колодязь, який вони знайшли.
Наступним випробуванням став пронизливий холод у горах. Їхнім порятунком стала печера, але один із слуг від холоду все ж помер.
Коли мандрівники спустилися з гір, то вирішили, що тепер найгірше позаду. Однак їм не вдалося перепочити. На героїв напало місцеве плем’я кукуанів. Щоб урятуватися від загибелі вони видали себе за богів, що спустилися з небес. Сумніви аборигенів розвіяла вогнепальна зброя.
З’ясувалося, що один із провідників був сином убитого короля кукуанів. Його мати втекла з племені, рятуючи сина від смерті. Законного спадкоємця звали Ігнозі, який під ім’ям Амбопи приєднався до експедиції. Дізнавшись про це, мандрівники взяли участь у військових діях та допомогли Ігнозі прийти до влади. На знак подяки він наказав провести мандрівників у копальні царя Соломона.
Стара Чаклунка Гагула мала відвести їх у копальні. Однак вона відразу попередила, що скарби принесуть нещастя тим, хто забере їх із собою. Чаклунка привела героїв до величезної печери і повела просторими залами, прикрашеними величними сталактитами. Потім Гагула відвела їх у темну арку під назвою Чертог Смерті. Тут мандрівники побачили кілька десятків мерців, які за довгий час перебування в печері стали перетворюватися на сталактити – «таким чином кукуани зберігали тіла своїх померлих королів: вони перетворювали їх на камінь».
Потім Гагула підвела героїв до кам’яної схованки у стіні. За допомогою секретного механізму шматок скелі піднявся, відкривши вхід до темної кімнати. Відьма попередила мандрівників, що той, хто увійде сюди, помре протягом місяця. Ні секунди не сумніваючись, вони зайшли до печери зі скарбами. Там були золоті монети та алмази.
Несподівано пролунав зловісний сміх – стара чаклунка увімкнула механізм, але не встигла виповзти, і її розчавила кам’яна брила. Налякані герої провели в темній печері кілька днів. Але весь цей час вони шикали вихід і зрештою зуміли вибратися на волю, прихопивши алмази. Прийшовши до тями, вони спробували проникнути в скарбницю, але безуспішно. Героям було важко розлучитися з думкою, що скарби були недоступні для них.
Герої покинули свого товариша Ігнозі, і вирушили назад. Несподівано вони побачили маленьку хатину, з якої вийшов білий чоловік з величезною чорною бородою, одягнений у звірині шкури. Це був Джордж Куртіс, молодший брат Генрі, якого він уже і не сподівався знайти.
Повернувшись до Англії Генрі попросив оцінити вартість алмазів. Сума виявилася нечуваною. Герої чесно розділили її на чотирьох. Аллан Квотермейн, капітан Ґуд й Джордж Куртіс стали багатими, а Генрі від своєї частки відмовився.
