“Захар Беркут” скорочено по главам Іван Франко

«Захар Беркут» — історична повість Івана Франка про боротьбу давніх карпатських общин проти нашестя монголів та соціального гноблення. Скорочено твір “Захар Беркут” допоможе згадати сюжет.

“Захар Беркут” скорочено по главам

“Захар Беркут” 1 розділ

1241 рік. Весна.
Тугару Вовкові князь Данило подарував землі в Тухольщині. Відсвяткувавши цю подію, боярин вирушив на полювання разом із гостями та стрільцями.

Лови на великого звіра — небезпечна розвага. Інколи ні стріли, ні рогатини, ні навіть списи не допомагали впоратися з хижаком. Тому всі дивувалися, що донька Тугара — Мирослава — теж пішла полювати. Це була красива, добра, ніжна, але водночас сильна й смілива дівчина. Її мати померла під час пологів, а нянька, проста жінка, привчала дівчинку до праці. Батько ж брав її усюди із собою та вчив долати труднощі.

Тугар Вовк прямував до ведмежого лежбища, а провідником був місцевий сміливець Максим Беркут. Він розставив мисливців у два ряди, не знаючи, куди поставити Мирославу, але вона наполягала на участі в полюванні.

Коли перед мисливцями з’явилася купа звалених дерев, мов висока башта, чоловіки обійшли її, а Мирослава полізла нагору. Та трухляве дерево проламалося, і дівчина опинилася біля ведмедиці з ведмежатами. Втекти було нікуди — вона затрубила в ріг, кличучи на допомогу. Ведмедиця кинулася на Мирославу й поранилася об ратище списа мисливиці. Розлючена тварина вдруге стрибнула на дівчину, але впала від удару списа Максима.

Між Мирославою та Максимом промайнула іскра — зародилося кохання. Тугар Вовк щиро подякував рятівникові своєї доньки.

“Захар Беркут” 2 розділ

Мисливці поверталися. Максим гордо показував дорогу через гори, яку проклали тухольці.

Тугар Вовк розпитував Максима про батька, який мав владу над громадою. Юнак запевнив, що справжня влада — це сама громада. Він також сказав, що громада гнівається на боярина, який захопив громадський ліс і полонину. Тугар Вовк зверхньо відповів, що цю землю йому подарував князь.

У селі вони зустріли трьох старих, які несли сріблом окований ланцюг у вигляді персня. Вони зупинялися біля кожного двору й запрошували людей на збори. Запросили й боярина, але той лише посміявся. Максим порадив Тугарові прийти на громадський суд, Мирослава його підтримала. Неохоче, але боярин погодився піти подивитися на копу.

Максим показав Тугарові й Мирославі священний камінь тухольців — Сторож, розповів легенду про нього.

“Захар Беркут” 3-4 розділ

За селом Тухля, посеред поля, росла липа, яку всі вважали Божим даром. Там і збиралися народні збори.

Захар Беркут радів, що громада була згуртована завдяки його мудрому керівництву.

На вічі Тугар Вовк заявив, що він, як і всі вони, є слугою князя. Та тухольці не визнавали князя своїм паном, адже той не турбувався про них і не захищав. У них були свої закони, яких вони дотримувалися. Князь, який кривдить своїх підданих і роздає їхні землі, не може бути справедливим. Боярин пояснив, що отримав ці землі в дарунок за заслуги — за участь у двадцяти битвах.

Захар Беркут відповів, що це були розбійницькі війни. Він запитав у громади, чи є свідки того, яким воїном був Тугар. На подив боярина, уперед виступив покалічений чоловік — Митько Вояк, який давно прибився до села. Він хотів розповісти, що Тугар — зрадник, але боярин убив його на місці. Це підтвердило його провину. Тухольці вигнали боярина зі своєї землі.

Мирослава з батьком їхали верхи гірською стежкою. Тугар був у лицарських обладунках і лютився, що тут живе такий непокірний народ. Мирослава ж милувалася красою природи й запитувала батька, куди вони їдуть і чи не краще попросити тухольців прийняти їх назад.

Вони зупинилися перед морем вогнів і наметів у стрийській долині. Це було монгольське військо. Тугар Вовк зізнався, що це його союзники: він хоче помститися тухольцям за образу. Мирослава, почувши, як батько розмовляє монгольською мовою, що чутки, що батько зрадник – правдиві.

Проте Мирослава не змогла покинути батька й пішла з ним до монгольського воєводи Пети. Пета подарував Мирославі охоронний перстень, але заборонив їй залишатися в таборі.

“Захар Беркут” 5-6 розділ

Захар Беркут побачив дивний сон — ніби падає священний камінь Сторож. Тривожні передчуття збуваються — йому повідомляють, що якісь страшні чорні люди побили тухольських молодців біля боярського дому. Серед них був і Максим Беркут.

Громада зібралася на майдані. Одні радили битися до загину, піші — зробити в тіснині засіки й відбити ворога. Захар Беркут сказав, що треба знищити нападників, аби вони не пішли на сусідні громади. Але як перемогти монголів — ніхто не знав.

Згодом тухольці побачили Мирославу. Вона розповіла, що Максим у полоні в монголів. Мирослава просить Захара бути їй за батька, бо відмовляється від рідного, який став зрадником. Дівчина передає план Максима щодо знищення ворога: треба покинути село в долині, піднятися в гори, а коли вороги прийдуть — відрізати їм вихід.

Так і сталося. Монголи вдерлися в безлюдну Тухлю, спалили її, а коли спробували вийти з тісної котловини, їх зустріли стріли та каміння тухольців. Бурунда звинуватив Тугара Вовка у подвійній зраді. Боярин шукав вихід. Згадав про полоненого Максима й звелів вартовим розшукати його.

Тугар сказав, що може зберегти життя Максима в обмін на вільний вихід монголів із гірської котловини. Максим не погоджувався. Згодом прийшла Мирослава, яка розповіла, що тухольці знайшли спосіб знищити ворогів. Вона запропонувала йому втекти за допомогою персня Пети, але Максим відмовився, щоб не наражати кохану на небезпеку.

“Захар Беркут” 7 розділ

Тугар Вовк приїхав із дочкою до Захара Беркута, сподіваючись, що той дасть дозвіл монголам покинути пастку в обмін на життя сина. Але Захар Беркут не погодився, адже знав, що тоді монголи нападуть на сусідні громади.

Мирослава просить батька не йти до монголів, але той не слухає її.

Тухольські майстри під керівництвом Мирослави зробили машини для метання каміння. Потім громада повалила священний камінь Сторож, щоб перегородити річку. Захар молиться до Сонця, щоб воно допомогло їм у боротьбі з нападниками.

“Захар Беркут” 8 розділ

Тугар каже Максимові, що його батько не захотів врятувати життя сина в обмін на вихід монголів. Максим запропонував показати таємний вихід із котловини. Боярин здивувався, але зрадів і прийняв його пропозицію.

Максим робить вигляд, що довго шукає лаз, чекаючи, поки води із загородженого потоку набереться багато й вона заллє підземний тунель. Монголи спробували зупинити воду, та нічого не вийшло.

“Захар Беркут” 9 розділ

Вода прибувала. Монголи спорудили купи з каміння й стояли на них. Тухольці не чекали, поки вода поглине ворогів — вони прив’язали пні до ялин і пустили за течією, щоб ті розбивали споруди, як тарани. Потім зробили плоти, на яких лучники попливли добивати монголів.

Невдовзі на найбільшій купі залишилися тільки Бурунда, Тугар Вовк, Максим та кілька монголів.

Боярин запропонував тухольцям віддати Максима, якщо вони збережуть їм життя. Люди хотіли погодитися, але Захар розумів, що Бурунда приведе підмогу, і тоді тухольцям не вистояти. Він сам спрямував на ворогів камінь із найбільшої метальної машини.

Побачивши дії Захара, Бурунда хотів убити Максима, але Тугар Вовк сам відрубав руку бегадирові. Бурунда втратив рівновагу й упав разом із Максимом у воду. Камінь, випущений Захаром Беркутом, знищив рештки бусурманів. Від монголів не залишилося й сліду.

Усі завмерли. Раптом унизу пролунав радісний крик — тухольці побачили, що Максим виринув із води.

Він кинувся до поблідлого батька, до Мирослави, що знепритомніла. Захар перед смертю благословив Максима й Мирославу, а потім звернувся до громади із закликом бути дружною, згуртованою…

«Захар Беркут» скорочено аудіокнига