“Красо первісна” Д. Кононенко
Золотить осінь куполи дерев,
Пливе за обрій журавлина пісня.
В траві пожухлій посеред узлісся
Спинився клен жовтавий, ніби лев.
Прозоро так. Шипшина догора,
У виярку струмок сріблом дзвінкоче,
На глоді майорить гніздо сороче,
І тиша тиш. І серце завмира.
Красо первісна! Світоньку ясний!
Земля і небо, луки і озера,
І пізні квіти, мов павині пера,
І понад битим шляхом ясени.
Це все моє. Віднині і довіку.
Побережи ж його, двадцятий віку!
Аналіз поезії “Красо первісна”
Художні засоби “Красо первісна”:
- Риторичні оклики: “Красо первісна”,”Світоньку ясний”,”Двадцятий віку”.
- Анафора:”І пізні квіти, мов павині пера,
І понад битим шляхом ясени”. - Епітети:” траві пожухлій”, ” клен жовтавий”.
- Порівняння:” І пізні квіти, мов павині пера”,
“Спиниася клен жовтавий, ніби лев”.
Аналіз вірша “Красо первісна” Д. Кононенка Ви можете додати через форму коментарів, щоб допомогти своїм одноліткам.
Якщо ви не знайшли потрібну відповідь, можете запитати у нашого чат-бота у Телеграм.
