“Красо первісна” Д. Кононенко
Золотить осінь куполи дерев,
Пливе за обрій журавлина пісня.
В траві пожухлій посеред узлісся
Спинився клен жовтавий, ніби лев.
Прозоро так. Шипшина догора,
У виярку струмок сріблом дзвінкоче,
На глоді майорить гніздо сороче,
І тиша тиш. І серце завмира.
Красо первісна! Світоньку ясний!
Земля і небо, луки і озера,
І пізні квіти, мов павині пера,
І понад битим шляхом ясени.
Це все моє. Віднині і довіку.
Побережи ж його, двадцятий віку!
Аналіз поезії “Красо первісна”
Художні засоби “Красо первісна”:
- Риторичні оклики: “Красо первісна”,”Світоньку ясний”,”Двадцятий віку”.
- Анафора:”І пізні квіти, мов павині пера,
І понад битим шляхом ясени”. - Епітети:” траві пожухлій”, ” клен жовтавий”.
- Порівняння:” І пізні квіти, мов павині пера”,
“Спиниася клен жовтавий, ніби лев”.
Аналіз вірша “Красо первісна” Д. Кононенка Ви можете додати через форму коментарів, щоб допомогти своїм одноліткам.
