Цікаві факти про Леоніда Глібова розкажуть про його життя та творчість, про дитинство, освіту, таланти, захоплення, особисте життя.
Леонід Глібов цікаві факти з життя
Леонід Глібов (1827— 1893) — український письменник, поет, байкар, видавець, громадський діяч.
Народився Леонід Глібов на Полтавщині. Його батько, Іван Назарович, працював управителем поміщицького маєтку. Мати, Орина Гаврилівна, була освіченою, багато читала, любила театр. Вона стала першою вчителькою маленького Льолика (так лагідно його називали в родині).
Л. Глібов був хворобливою дитиною. Змалку він захоплювався квітками, за це до нього приліпили жартівливе привітання: “Здоров був, Льолику, квітчастий королику!”.
Вірші почав писати російською мовою під час навчання в Полтавській гімназії. У 1846 році він відібрав п’ятдесят найкращих своїх віршів і на початку наступного року видав у Полтаві їх окремою книжечкою, давши їй назву “Стихотворения Леонида Глебова 1845 и 1846”. Замість похвали й позитивних відгуків, учень був викликаний інспектором гімназії І. І. Боровиковським для винесення догани за видання книжки без відома дирекції гімназії.
З 1861 р. він почав видавати газету «Черниговский листок»: йому доводилося бути і редактором, і автором, і коректором. Глібов-редактор порушував у газеті важливі проблеми того часу, зокрема жіночої освіти, викладання рідною мовою тощо. Свої дописи вміщував під псевдонімом Простодушний, також підписувався як Дідусь Кенир, Капітан Бонвиван, П.Сонін. «Черниговский листок» проіснував до 1863 p., коли Валуєвським циркуляром було заборонено українську мову.
Л. Глібов “зумів залучити до співпраці у “Черниговском листке” багато відомих діячів (П. Куліш, О. Кониський, О. Лазаревський, П. Єфименко, П. Кузьменко, О. Маркевич, О. Тищинський, М. Олександрович, І. Андрющенко та ін.)
Глібов працював викладачем у Чернігівській чоловічій гімназії. Учні завжди з повагою відгукувалися про свого вчителя, знали напам’ять його байки.
Відомий байкар був учителем Петра Антоновича Косача − батька Лесі Українки. Поетеса в дитинсві також зачитувалася його творами.
За зв’язки з членом підпільної організації «Земля і воля» І. Андрущенком у 1863 р. Глібова було позбавлено права вчителювати, встановлено над ним поліцейський нагляд. Лише через п’ять років Глібов виклопотав посаду завідувача земською друкарнею. За п’ять років без роботи він мав удосталь часу на самоспоглядання.
Хвороба серця й астма підірвали здоров’я Леоніда Івановича. У останні роки життя він втратив зір, але продовжував писати під лінійку з лупою.
Ідеалом для Л. Глібова було спокійне життя, без перевантажень і випробувань. “Епітет завзятий мені не личить, – писав він 22 червня 1861 року в листі до О. Я. Кониського, – тому що я мир і спокій вважаю синонімами щастя”. Лише велика любов до України й покликання журналіста підштовхують його до такої клопітної справи, якою було редагування щотижневої газети.
За п’ять днів до смерті поет продиктував близькому приятелеві останню байку «Огонь і Гай», якій судилося стати своєрідним заповітом байкаря. Помер він на 66-му році життя від астми і хвороби серця.
Залишив Глібов великий доробок: 107 байок українською мовою, 43 поезії, 27 віршованих загадок, 12 акровіршів, двох казок, поем і комедій, які дуже подобаються дітям.
Леонід Глібов особисте життя
Глібов був двічі одружений, рідних дітей не мав. Перший шлюб з дочка протоієрея Параскева Бордонос щасливим не став. Дружина віддавала перевагу світським розвагам, неодноразово зраджувала байкаря, а їх семирічна донька Ліда померла. Через кілька років дружина також пішла з життя.
Довгих 11 років Глібов жив сам. Та через деякий час закохався у свою економку Параскеву, одружився, всиновив її 13-річного сина. А коли Леоніду було за 50 – дружина народила сина Сергія. Але дитина померла. Глібов важко переживав цю втрату, сили покидали тіло, здоров’я було підірване.
Мені сподобалося мені це треба було для школи підготувати факти