“Лисичка і рак” аналіз казки
Автор – Іван Франко
Жанр – казка про тварин
Тема – розповідь про те, як рак перехитрив лисичку.
Основна думка – не варто насміхатися зі слабших.
Головні герої:
- ЛИСИЧКА – самовпевнена, пихата, високомірна
- РАК – відповідальний, розумний, кмітливий. Позитивний герой.
В образах лисиці засуджується зло, яке полягає у вседозволеності: не можна ображати нікого, не слід насміхатися над слабшими. Рак малий, слабкий, але не дозволив себе скривдити завдяки своєму розуму.
Чого вчить казка “Лисичка та рак”? Цей твір вчить не насміхатися, бути доброзичливими та чуйними.
“Лисичка і рак” план казки
- Зустріч Лисички та Рака
- Глузування Лисиці
- Пропозиція Рака
- Рак на хвості Лисиці
- Рак переміг
Казка “Лисичка і рак” читати
Зустрілася Лисичка з Раком. Стала й дивиться, як він помаленьку лізе. А далі давай над ним насміхатися:
— Ну, та й швидкий же ти, нема що й казати! Справжній неборак! А скажи мені, Раче-небораче, чи то правда, що тебе раз по дріжджі послали, а ти аж через рік з дріжджами прийшов та й ті посеред хати розілляв?
— Може, коли й правда була,— каже Рак,— а тепер дуже на брехню схоже.
Іван Франко, збірка казок Коли ще звірі говорили, Лисичка і Рак, Малюнки В. Мартинця
— Овва! Значить, ти тепер прудкіший став?
— Прудкіший чи не прудкіший, а тобі глузувати не дозволю. Коли хочеш знати, який я прудкий, то давай побиймося об заклад, що я швидше від тебе до того пенька добіжу.
— Що? що? що? — здивувалася Лисичка.— Ти хотів би зі мною наввипередки бігати?
Іван Франко, збірка казок Коли ще звірі говорили, Лисичка і Рак. Малюнки В. Мартинця
— Не тільки побіжу, а хоч ти на один скок спереду ставай, то я швидше тебе на місці буду,— мовить Рак.
Побилися вони об заклад. Стала Лисичка на один скок поперед Рака, а Рак учепився їй кліщами за хвіст. Рушила Лисичка, біжить щодуху, аж курява здіймається.
Іван Франко, збірка казок Коли ще звірі говорили, Лисичка і Рак. Малюнки В. Мартинця
Добігла до пенька та й кличе:
— А де ти, Раче? Нічого не чути.
— Ну, Раче, де ти там? — ще раз кличе Лисичка та й обернулась хвостом до пенька.
— Та ось де я! Давно вже жду тебе, аж трохи за пеньок забіг.
