Кобилянська “Людина” характеристика героїв твору Олени, Стефана, Фельса, батьків Олени допоможе розкрити образи героїв, їх риси характеру.
“Людина” характеристика образів
Олена Ляуфлер — головна героїня. Цц тип нової жінки, внутрішньо багатої, інтелігентної, гордої, спроможної на виклик суспільству. Олена намагається довести, що вона — людина, цілісна особистість, яка має право на свободу і щастя. Олена довго опирається намаганню мiщанського середовища звести її до звичайного на той час для жiнки становища безсловесної рабинi.
Епамінондас Ляуфлер — голова родини Ляуферів, цісарсько-королівський лісовий радник, духовно убога людина, самовпевнений і безапеляційний у висловах і діях, у ставленні до рідних деспотичний, позбавлений людських і родинних почуттів. Мав слабку сторону — пияцтво, що і призвело до його деградації. Виховання дітей радник цілком поклав на дружину.
Після втрати становища пан Ляуфлер став безпорадним і нікчемним, перекладаючи на плечі Олени всі турботи про забезпечення сім’ї. Проте у ставленні до рідних він залишається деспотичним, позбавленим людських і родинних почуттів. Ось як він примушує доньку вийти заміж за нелюба: «Ти, однак, мусиш, коли я кажу! В останній хвилині пізнаєш ти ще, бо батько — голова родини, що його воля — воля всіх!»
Пані Радникова — дружина радника, мати, яка всі свої надії покладає на сина. Жінка пихата й обмежена, патріархально налаштована. Вона переконана, що кожна “добре вихована” панночка повинна розумітися насамперед на господарських роботах, бути покірною дружиною і служницею своєму чоловікові. Традиції міщанського суспільства, його мораль для неї непорушні. Пані радникова обожнювала свого сина і сподівалася, що її синові буде легше досягти вершин, оскільки він не бідний пастух. Пані радникова ненавидить книжку і друковане слово і бачить ганьбу в тому, що її донька «розвивала нежіночі, хоробливі, безбожні погляди та говорила про якусь рівноправність між мужчиною і жінкою!!!» Після смерті сина пані радникова зломилась, віддалась на волю обставин, а пізніше — Олени, яка взяла на себе господарство й утримання сім’ї. Але коли Олена зважилась на шлюб з Фельсом, до пані радникової повернулась пиха, зарозумілість і презирство до нижчих соціальним станом.
Герман-Євген-Сидор (молодий Ляуфлер)— улюблений син родини, вихований у вседозволеності. Лінивий, безвідповідальний, марнує гроші на розваги та не докладає зусиль до навчання. Він далекий від думки про навчання, впевнений, що народжений для привілеїв. Коли його кохана відмовляє йому в шлюбі, він не витримує й накладає на себе руки, що стає ще одним ударом для сім’ї.
Стефан Лієвич — коханий Олени, студент-медик, який навчався в Швейцарії. Його образ в повісті епізодичний, але за своїм ідейним значенням дорівнює образові Олени, адже він підтримував погляди Олени. Це людина, здатна сказати будь-кому правду у вічі, вірить у світлий ідеал, навчається, щоб бути корисним суспільству. Лієвич – розумний, прогресивний, справедливий і відповідальний, однак раптова смерть від тифу руйнує його плани на майбутнє з Оленою.
Фельс — заможний лісничий, добрий господар, його поважають на службі, сильний і гордий чоловік. Він щирий у своїх почуттях до Олени, лагідний і уважний. Він захоплюється її силою та наполегливістю, хоч спочатку й дивується її самостійності.
Фельс – чоловік сильний і гордий, любить читати книги, добрий господар. А трохи раніше сама Олена вирішила, що «не любив він взагалі думати, а був більше чоловік чувства». Якщо людина здатна мати «чувства», то це не може характеризувати її негативно, тим більше, що невідомо: не любив він думати про все чи лише про поведінку інших людей і своє до них ставлення, а більше довіряв серцю.
Не можна не відзначити і благородства лісничого. Під час освідчення, побачивши, що Олена його відтрутила грубо і різко, сказав: «Ви не любите мене?.. Не хочете бути моєю жінкою?.. Коли так, то простіть!..» Отже, не хотів примусу, насильства над почуттями, нещирості. І готовий був піти. Але Олена нарешті видавила з себе згоду: «Хочу…»
Фельс щирий у своїх почуттях. А чи такою ж щирою залишається Олена, влаштувавши на нього «лови»? Олена фактично «відбила» Фельса в дочки священика панночки Омелії. А де ж чесність і порядність? Тут виявляються її далеко не кращі риси: зверхність, хитрість, лицемірство, навіть жорстокість. Адже зовсім не виправдовують Олену її роздуми: «Чи лише я збрехала? Чи лише я одна? Хто питає про правду, або про любов?»
Безумовно, вона сильна особистість, що має право вибору, має можливість чинити так, як їй підказує серце. Вона — Людина. Але чесність і порядність на боці Фельса, адже він ладен був піти у разі Олени-ної відмови.
Трагізм героїні не в приреченні на рабську покору, позбавленні можливості бути вільною у виборі шляхів громадського і особистого життя, адже вона сама принесла себе в жертву обставинам. її трагізм у відсутності кохання.
Зворушливою і щемливою є сцена прощання Олени Ляуфлер з найдорожчим — з листами Стефана Лієвича. Коли Олена, розірвавши всі листи, взяла до рук останнього, вона не втрималася і розгорнула його. Такими натхненними словами Стефан розповідав їй про своє кохання! Є кохання — і найгірші вади не страшні, немає — той «усміх… зраджує, що він [Фельс] ограничений». Олені неприємне навіть те, що з великою любові лісничий «.. був би стерпів, хоть вона йому й ногу на карк поставила» і «так піддався охотно її сітям…», хоч не раз говорив: «Тиранко з вас, панно Олено!»
Але вороття в минуле немає. А провина Фельса лише в тому, що Олена зрадила своїм ідеалам. Отже, проблема зовсім не в лісникові, проблема в Олені. Вона просто людина, така ж як і всі, зі своїми вадами і недоліками.
“Людина” характеристика Олени Ляуфлер
Олена Ляуфер – головна героїня твору Кобилянської. Вона походить із родини середнього класу Галичини кінця XIX століття. Як і її сестри, вона отримала домашнє виховання, вивчала французьку та музику.
Проте на відміну від сестер, Олена відстоює право жінки на освіту та самостійність, вона прагне незалежності та рівноправності у суспільстві. Її оточення сприймає такі переконання як небезпечні, але дівчина не відмовляється від своїх ідеалів.
Олена щиро кохала Стефана Лієвича, який розділяв її погляди. Його смерть стала для неї великим ударом. Після цього вона продовжує боротися за самостійність, відмовляється від заможного жениха К., бо не хоче вступати в шлюб без почуттів. Проте фінансові труднощі змушують її піти на компроміс – вона виходить заміж за пана Фельса, хоча не кохає його. Її весілля з Фельсом – символ поразки, адже вона усвідомлює, що відтепер житиме лише фізичним життям, без духовного наповнення. Її сміх перед шлюбом – це крик душі, що розривається між колишніми мріями та суворою реальністю.
Олена Ляуфлер – це образ жінки, яка випередила свій час. Вона прагне рівності та свободи, але змушена змиритися з реальністю патріархального суспільства. Її історія – це трагедія особистості, яка боролася, але зрештою поступилася обставинам.
Риси характеру Олени: відповідальна, сильна, розумна, наполеглива та має загострене почуття власної гідності.
“Людина” характеристика Фельса
Фельс — 29-річний лісничий, який працює у барона. Він представлений як працьовитий, добрий і стабільний чоловік, який має матеріальний достаток. Він доброзичливий і уважний до Олени, намагається завоювати її прихильність через спільні прогулянки, пропозицію навчити її правити кіньми та постійну увагу.
Однак Фельс має обмежений світогляд і духовно бідний внутрішній світ. Він поступливий, не вміє відстоювати своїх думок перед Оленою, що зрештою викликає у неї відразу. Його характер позбавлений пристрасті та глибоких емоцій, він більше орієнтований на практичні речі, ніж на почуття.
Фельс, можливо, справді кохає Олену, але його любов позбавлена глибини і розуміння її внутрішнього світу. Для нього одруження – це логічний і правильний крок, що принесе стабільність. Він не усвідомлює, що Олена приймає його не через почуття, а через вимушену жертву заради родини.
Таким чином, Фельс — це уособлення стабільності, доброзичливості, але й духовної простоти, яка для Олени стала непереборною перепоною для справжнього кохання.
