“Мартін Іден” скорочено

“Мартін Іден” Джек Лондон скорочено читати варто, щоб згадати сюжет відомого твору.

Мартін Іден (англ. Martin Eden) — роман американського письменника Джека Лондона 1909 року про молодого моряка, який намагається стати письменником для того, щоб змінити свою класову приналежність і заслужити любов дівчини. Добившись світового визнання він розчаровується в коханні, грошах та людях які його оточували.

“Мартін Іден” скорочено читати

Події роману відбуваються на початку XX століття в Окленді (Каліфорнія, США).

Головні герої

• Мартін Іден – двадцятирічний юнак, який хотів стати письменником.
• Рут Морз – кохана Мартіна з буржуазного суспільства, цінує фінансове благополуччя.
• Ресс Бріссенден – друг Мартіна, який розумів його та підтримував у прагненні присвятити себе літературі.-Ліззі Коноллі – проста дівчина, яка кохала Мартіна і могла зробити його щасливим.
  –Гертруда – старша сестра Мартіна, добра та чуйна жінка, стомлена тяжкою роботою.
  –Бернард Хіггінботам – чоловік Гертруди, крамар, жадібний та лицемірний чоловік.
  –Марія Сільва – стара жінка, у якої Мартін винаймав кімнату в період своїх творчих пошуків.
  –Джо – приятель Мартіна, який розділив з ним важку роботу в пральні.

Мартін Іден – працьовитий  хлопець, моряк, виходець із низів, йому приблизно 21 рік. Мартін випадково потрапляє на обід до багатого аристократичного сімейства. Приводом для запрошення Мартіна Ідена в будинок до буржуазного сімейства послужив той факт, що він,  врятував від нападу молодого Артура Морза.

Артур знайомить свого рятівника зі своєю сестрою Рут.  Закохавшись у бракитнооку дівчину з першого погляду і потрапивши під враження від вищого суспільства, Мартін, хоче стати гідним Рут, тому активно береться за самоосвіту.  Рут, бачить в Мартіні «дикуна», але бере заступництво над його починаннями.

Артур Морз запросив молодого моряка не від подяки, а щоб показати рідним непривабливого «неосвіченого чурбана» і повеселитися, спостерігаючи за його поведінкою.
Проте плани Артура не здійснилися: Мартін гідно поводив себе і захопив все сімейство розповідями про свої пригоди.

Після випробування в будинку Морзів і знайомства з Рут, Мартін повертається додому. Він живе разом зі своєю сестрою Гертрудою та її чоловіком – крамарем Бернард Хіггінботом, який викликав у хлопця огиду, бо був лицемірним, жадібним, підлим чоловіком та ще й знущався над своєю родиною..
У своїй тісній комірчині, Мартін мріє про Рут. Одна думка про цю дівчину спонукає його стати кращим. Він вирішує приділяти більше часу своїй освіті, культурі, щоб досягти рівня своєї коханої.

Герой записується відразу в дві бібліотеки, відкривши в них кілька абонементів – на себе, двох сестер та Джима. Мартін складає програму по самовдосконаленню, працює над своєю мовою і вимовою, читає багато книг.
Крім того, у свідомості хлопця відбувається «моральний переворот», і він починає ретельно стежити за зовнішнім виглядом та гігієною (регулярно чистить зуби,  щоранку обливається холодною водою). Мартін перестає пити спиртні напої, адже тепер його п’янить Рут, книги, відчуття чистоти.

Мартін відчайдушно шукає зустрічі з Рут. Він просить поради у бібліотекаря, як краще домовитися з нею про зустріч, і той пропонує зателефонувати дівчині.
При зустрічі Рут   відразу помічає невеликі зміни в зовнішньому вигляді та в поведінці моряка. Дівчина хоче йому допомогти. Вона радить Мартіну спочатку здобути середню освіту, а потім і вищу. Проте ні юнак, ні його сім’я таких грошей не мають, і єдиним шансом для нього є самоосвіта.
Рут починає допомогти цілеспрямованому хлопцеві та поступово закохується у нього.

Мартін веде бідний спосіб життя, недосипає і живе за рахунок випадкових заробітків.

Витративши всі свої заощадження, Мартін змушений вирушити в далеку подорож на Соломонові острови. За 8 місяців плавання він не лише добре заробив, а й зміг «багато чому навчитися і багато прочитати».

Мартін дізнається, що журнали платять пристойні гонорари авторам, які в них друкуються, і твердо вирішує зробити кар’єру письменника. До того ж він упевнений, що може писати набагато краще, ніж ті, чиї твори публікують літературні журнали. Спираючись на життєвий досвід, він починає писати вірші і прозу і розсилати їх по друкованим виданням. Міцне здоров’я і незламна воля веде його до мети.

Після повернення в Окленд Мартін не поспішає до Рут: він хоче зустріти її тільки після того, як “напише нарис про мисливців за скарбами”. Він мріє написати повість і опублікувати її в газеті, щоб постати перед дамою серця у найкращому світлі. Проте його мріям не судилося збутися: редактори повертають йому рукописи, так і не надрукувавши їх. Мартіна чекає ще одне розчарування: він провалює вступні іспити у середню школу.

Мартін хоче зрозуміти, чому його рукописи не друкують. Він постіно перечитує чужі роботи, намагаючись розкрити секрет їхнього успіху. Він навіть наважується прочитати деякі з них Рут, щоб та вказала на їхні слабкі сторони.
Дівчина вражена історіями Мартіна, оскільки вони описують тяжке реальне життя простого народу. Хлопець запевняє її, що «життя не завжди гарне», але треба описувати його правдиво.
Рут бачить у юнаку письменницький талант. Її підтримка окриляє Мартіна, і він готовий до підкорення чергових вершин.

Герой все сильніше прив’язується до Рут. Між молодими людьми лежить величезна соціальна прірва, але вони відчувають один до одного взаємну симпатію. Спочатку сім’я Рут не заперечує проти їхнього знайомства (їх дочці вже 24 роки, але вона ще не заміжня).

Щоб мати можливість займатись літературою, Мартіну потрібні гроші. Він влаштовується на роботу у готелі, де займається пранням та прасуванням. Це виснажлива робота відбирає всі сили Мартіна. Замкнене коло, в якому виявляється молодик, позбавляє його й інтересу до життя.

Назбиравши необхідну кількість грошей та звільнившись, він не відразу приходить до тями. Лише згодом у ньому відроджується колишній інтерес до літератури.
Мартін повідомляє Руф що, коли відпочине, то знову вирушить у плавання. Рут відчуваючи потяг до Мартіна, лякаючись і соромлячись його, врешті-решт розуміє, що закохана. Дівчина не хоче розлучатися з ним так надовго. Між молодими людьми близькість тільки посилюється, прірва між ними стає менш відчутною.

Тим часом у сімействі Морз обговорюють Мартіна та його вплив на Рут. Мати дівчини вважає, що юнак без становища в суспільстві, стабільної платні, та до того ж, молодший за Рут на чотири роки, не є гідним їх доньки. Подружжя Морз вирішує дочекатися, коли Мартін піде в плавання і відправити доньку на рік до тітоньки Клари, яка жила на Сході.

Мартін не пише, а лише робить нотатки. Він вирішує влаштувати собі невеликі канікули та «присвятити їх коханню та відпочинку». Рут перша зізнається хлопцю в почуттях. Мартін розуміє, що його кохана – така ж жінка, як і тисячі інших. Це усвідомлення допомагає йому зрозуміти, що між ними немає жодної прірви, крім соціальної, але її можна подолати при великому бажанні.

Батьки Рут сприймають вибір дочки з несхваленням та вдають, що не проти їхнього союзу. Але потай вони сподіваються на швидкий його розрив, оскільки не сумніваються у меркантильності доньки. Проте вони всіляко намагаються представити Мартіна в очах Рут негідним її. Вони запрошують до будинку багатих людей з вищого суспільства, які успішно роблять кар’єру.

З часом Іден стає досвідченим літератором. Йдуть місяці та роки, але жоден з його серйозних творів видавництва не хочуть друкувати. Не приносять успіху і його «ремісничі» твори, гумористичні вірші та статті, які вже, на його думку, обов’язково мали надрукувати. У Мартіна закінчуються гроші. Починається “життя в кредит”.
Мартін змушений продати велосипед, годинник, пальто, щоб забезпечити собі хоча б харчування. Він голодує і лише зрідка може собі дозволити нормальну їжу, обідаючи в Рут та сестри.
Мартін просить у своєї коханої два роки на покращення свого фінансового становища. А тоді вже вони одружаться. Однак дні йдуть за днями, а його твори так і залишаються неопублікованими.
Несподівано журнал «Трансконтинентальний вісник» погоджується надрукувати його розповідь, але сплатити готові лише 5 доларів. Мартін морально розчавлений, оскільки чекав значно більшого гонорару. Він розуміє, що все, що він читав про високі грошові винагороди письменникам – неправда. Змучений постійним голодом, Мартін занедужав.
У цей важкий для хлопця момент починають надходити чеки на невеликі суми від інших журналів. Мартіну вдається розплатитися з боргами, але найголовніше його визнають як письменника.
Щоб мати стабільний заробіток, Мартін починає писати короткі розповіді для газет. Однак Рут це не влаштовує: вона хоче, щоб коханий покинув «писанину» і влаштувався на роботу в адвокатську контору батька.

На одному званих вечорів Морзів, Мартін знайомиться з Рессі Бріссенденом – поетом і філософом, який стає його другом. Бриссенден намагається надати стрункість і закінченість філософським поглядам Ідена і високо оцінює його творчість, хоча і радить йому кинути писати для журналів, але продовжувати для себе. Бріссенден з першого погляду розуміє, чому твори Мартіна неохоче друкують – у них є глибина, а журналам це не треба.

Брісенден знайомить свого друга з розумними, освіченими людьми зі свого кола. Прочитавши рукописи Мартіна, вони радять показувати їх не журналам, а «першокласним видавництвам» – лише тоді молодого письменника чекатиме успіх.

Отримавши від Бріссендена стодоларову купюру з нагоди виграшу на стрибках, Мартін робить подарунки бідній португалці Марії Сільва, у якої знімає кімнатку, та її сімом дітям. Він веде малюків у кондитерську, де стикається з Рут та її матір’ю. Для дівчини це велика образа – побачити коханого в компанії біднячки. Вона гірко плаче від сорому, але Мартіну і на думку не спадає «соромитися своїх знайомств».

Брісенден дає прочитати Мартіну власне творіння – поему «Ефемерида», яка справляє на Мартіна незабутнє враження. dovidka.biz.ua У відповідь на пропозицію негайно спробувати надрукувати «Ефемериду» Бриссенден відмовляється. Потай від друга Іден вирішує запропонувати його поему різним журналам, сподіваючись в разі згоди редакторів умовити останнього її опублікувати.

Одного разу Іден, з подачі Бриссендена, бере участь у політичному мітингу і відстоює там свої погляди. Він гаряче критикує погляди соціалістів і анархістів, які беруть участь у мітінгу. Однак після мітингу, з волі початківця журналіста – мисливця за плітками, який не розібрався в суті дискусії, в газети потрапляє інформація про Мартіна, як про лідера оклендських соціалістів. Після даної статті Мартін Іден веде з ним серйозну розмову. Ображений журналіст починає поширювати чутки про Мартіна як про «ворога суспільства», неробу «з рисами виродження на обличчі». Після того, що сталося, Руф розриває свої стосунки з Мартіном. Дівчина каже, що чекала поки Мартін «навчиться жити, як личить серйозній і порядній людині», але тепер зрозуміла, що вони просто не створені один для одного.
Мартін відчуває, що «в житті його настав перелом»: рідні від нього відвернулися, кохана розірвала заручини, перспектив на літературній ниві не видно.
У складний життєвий момент Мартін дізнається, що поема Бріссендена «Ефемеріда» прийнята журналом «Парфенон», що запропонував за рукопис надхмарну ціну – 350 доларів. Він поспішає поділитися радісною новиною з другом, але, приїхавши до нього в готель дізнається, що той наклав на себе руки.

Поема наробила багато шуму серед читачів і критиків, але, автору поеми Рессі Брісендена не судилося це дізнатися: він покінчив із собою. Однак галас, піднятий натовпом нікчемних вискочок і бездарних літераторів навколо «Ефемериди», незабаром призводить Мартіна до думки, що Брісенден був правий, відмовившись публікувати твір у буржуазних журналах.

Мартін перестає писати, як божевільний: він байдужий до літератури та свого майбутнього. І саме в цей момент Фортуна посміхається молодому письменнику: починають приходити чеки за його рукописи, які публікують у солідних журналах.
Проте чеки на значні суми вже не тішать Мартіна, який ніби вигорів зсередини. Втративши Брісендена і Рут, він почувається нещасним, самотнім чоловіком, він втратив сенс свого існування.
Згадавши, як Гертруда свого часу врятувала його від сильного виснаження, віддавши останню монету в п’ять доларів, Мартін повертає їй борг. Він розмінює п’ятсот доларів на сто п’ятидоларових монет і передає їх сестрі «блискучим золотим потоком». Мартін наполягає, щоб на ці гроші Гертруда, змучена щоденною тяжкою роботою, найняла собі прислугу.

Мартін все частіше згадує чудові острови Південного моря. Він хоче заробити більше грошей, щоб купити мальовничу долину в бухті і жити далеко від цивілізації.

Він зустрічає Ліззі Коноллі – просту дівчину, котра давно була в нього закохана. Вона готова на все заради Мартіна, і той розуміє, що може бути щасливий з нею, але в його розбитому серці немає місця для нового кохання.

Тим часом одне видавництво вирішується на свій страх і ризик опублікувати невеликим тиражем критико-філософську книгу Мартіна «Ганьба Сонця». dovidka.biz.ua Чекаючи провалу, видавництво відмовляється купувати права на книгу і заздалегідь виплачувати гонорар. Книга викликала сенсацію. Її помітили і оцінили найбільші письменники. Полеміка навколо неї приносить славу молодому автору. Твори Ідена, роками непомічені видавництвами, які майже завжди повертали рукописи назад, раптом почали друкувати.

Але несподіваний успіх не приносить Мартіну задоволення. Після смерті Бриссендена він приймає рішення ніколи більше не займатися літературою. Мартін став дуже популярний. Його постійно запрошують на обіди, банкети, пропонують членство в елітних клубах, видавці завалюють його листами; Мартіна ж, у світлі всього цього, мучить одне питання:

«Боже мій, – думав Мартін, – а я тоді голодував, ходив оборванцем! Чому вони мене в той час жодного разу не запросили обідати? Тоді це було б доречніше. Адже всі ці твори, написані давним-давно. Якщо ви тепер годуєте мене обідами за те, що я зробив давним-давно, то чому ви не годували мене тоді, коли я дійсно цього потребував? Адже ні в “Дзвін”, ні в “Пері й кришталь” я не змінив жодного слова. Ні, ви мене пригощаєте зовсім не за мою роботу, а тому, що мене пригощають всі, й тому, що пригощати мене тепер вважається за честь.»

Тим часом Рут Морз сама знаходить модного і забезпеченого письменника Мартіна Ідена, і пропонує йому свою руку і серце. Вона навіть готова розірвати заради нього відносини з сім’єю і друзями. У цей момент Мартін розуміє, що його почуття до Рут пройшли, що він «любив світлий і променистий образ, а не буржуазну дівчину». Він відхиляє її пропозицію. Коли Мартін проводить Рут додому, він переконується, що вона збрехала йому: вона прийшла за повчанням своєї сім’ї та в супроводі брата Нормана.

До цього моменту Мартін, здавалося, досяг мети всього свого життя (нарешті його визнали видавництва!). Тепер він повністю втрачає інтерес до літератури, та й до самого життя. Зустріч зі старими приятелями, і навіть з друзями, не приносить Мартіну особливої ​​радості. Він визнає, що дуже хворий душевно. Великі гроші, які йому вже не потрібні, він почав віддавати своїм друзям і знайомим, у тому числі тим, які колись відвернулися від нього.

Зустрівши злиденного Джо, з яким разом працював у пральні, Мартін вирішує влаштувати йому гідне життя і дарує невелику пральню. Мартін ставить лише одну умову: Джо має бути чесним та справедливим власником.
Мартін зневажає лицемірство, що огорнуло його липким павутинням після того, як він став відомим і багатим.

Бажаючи позбутися вульгарності цивілізації, він вирішує придбати в Тихому Океані невеликий острівець і сховатися там.

Піднімаючись на палубу корабля, Мартін думає про те, щоб узяти з собою Ліззі Коннолі, але його втомлена душа голосно протестувала. Під час подорожі Мартін замислюється над своїм життям, яке стало, «як для хворого надто яскраве світло, що ріже втомлені очі».

На борту пароплава він читає вірші Суінберна. І раптом він помічає, що його погляд ковзає по одним і тим же рядках:

Все частіше його долають думки про самогубство.  Іден усвідомлює дивні почуття, що давно знаходилися у нього в грудях, але які він досі не міг усвідомити. Він вибирається зі своєї каюти і зістрибує в воду. З другої спроби йому вдається перехитрити волю до життя: занурившись на велику глибину, він відкриває свої легені океанській воді …