“Маруся Чурай” характеристика героїв

“Маруся Чурай” характеристика головних героїв роману Ліни Костенко – Марусі, Гриця, Галі Вишняківни, Хмельницького. Портретна та цитатна характеристика героїв допоможе розкрити їх образи.

Ліна Костенко “Маруся Чурай” характеристика героїв

Головні герої:

• Маруся Чурай – головна героїня, дівчина-піснетворка, людина великої душі й максималістка в коханні. Три дні перебувала у в’язниці після виголошення вироку. Вона ходила до Києва на прощу.
• Гриць Бобренко — випадково отруєний коханий Марусі;  (“любив достаток і любив пісні”, “народився під такою зіркою, що щось в душі двоїлося  йому”).
• полковий обозний Іван Іскра – закоханий у Марусю козак-патріот, приніс перед самою стратою Марусі універсал від Б.Хмельницького про скасування вироку за пісенний талант Марусі та за героїзм батька – Гордія Чурая. У цьому герої втілено шляхетність духу, вірність у дружбі й коханні, вірність Батьківщині.
• полтавський полковник Мартин Пушкар,
• козак Лесько Чер­кес,
• Галя Вишняківна — потенційна наречена Грицька, обмежена дівка; (“глуха до пісні, завжди щось спотворить”, “гостренькі зуби – чисто ховрашок”, “як реп’яшки, зелені оченята і пишно закопилені вуста”),
• Семен Горбань – війт у Полтаві. (“з комори мєской потай дьоготь крав”, а потім поорадив вимазати ним ворота Марусі Чурай)
• Гордій Чурай – батько Марусі, патріот, якого було покарано на смерть у Варшаві.
• Чураїха – матір Марусі, горда, тверда жінка;
• мандрівний дяк – подорожній, з яким Маруся Чурай йшла на прощу до Києва. Цей чуйний старий чоловік допомагає Марусі, добре відноситься до неї. Він розумний та мудрий, розповідає Марусі багато про історію їх рідної землі.
• дід Галерник – старий мудрий козак, до якого Іван Іскра приходить за порадою про Марусю та попереджає про наступ вогорів. Галерником його назвали, бо він 20  років був у неволі на галерах, а тепер майстрував з дерева ложки та різні хатні речі.  «Був регентом, і був я канархистом. Любив людей і обминав юрму. І відзначався коромольним хистом – несклонностю к духовному ярму».

“Маруся Чурай” характеристика образу Марусі

Маруся Чурай – талановита піснярка з Полтави. Це вродлива та талановита дівчина. Її образ поєднаний з образом України. Всі свої почуття та переживання вона  оспівувала в піснях. Маруся добра, розумна та талановита. Пісні Марусі є її способом самовираження. Її пісні співають, вирушаючи у похід козаки, співають дівчата, чекаючи коханих. Марусині пісні можуть повести за собою людей, оживити мертвих, підняти дух козаків, надихнути на перемогу.

“Маруся Чурай” цитатна характеристика Марусі

«В розмові я, сказати б, то не дуже. А в пісні можу виспівати все»,

“Вона ж співала, наче голосила,
на себе кари божої просила.
Співала так, як лиш вона уміла!
А потім враз – неначе заніміла”.

«Ця дівчина не просто так, Маруся.
Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа.
Коли в похід виходила батава,
Її піснями плакала Полтава.
Що нам було потрібно на війні?
Шаблі, знамена і її пісні» (Іван Іскра про Марусю).

“Ця дівчина… Обличчя, як з ікон.
І ви її збираєтесь карати?!
…
Що ж це виходить? Зрадити в житті
державу — злочин, а людину — можна?!”

«Моя любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі» (так Маруся пояснює причину трагедії їхнього кохання).

“Моє життя — руйновище любові, де вже ніякий цвіт не процвіте”.

“Вона піснями виспівала душу, Вона пісні ці залишає нам” (Іван Іскра про Марусю)

«Вона була як голос України, що клекотів у наших корогвах». 

 «Коли так душу випалила зрада, то вже душа так наче й не болить».

“Маруся Чурай” характеристика Гриця з цитатами

Гриць Бобренко – коханий Марусі. Це був красивий хлопець та сміливий козак, але в особистому житті він був слабовольним i безхарактерним. На Гриця мала великий вплив його матір Бобренчиха, яка була меркантильною жінкою. Вона мало уваги приділяла вихованню сина, частіше сварилася з сусідами “воювала за курку, за телицю, за межу”. Бобренчиха мріяла мати в невістках хазяйську дочку, тому і зробила все, аби завадити відносинам Гриця та Марусі, яка була бідною.

“Під Берестечком бився ти сміливо. Під Зборовом також і над Пилявою своє ім’я ти не покрив неславою”

«Грицько ж, він міряв не тією міркою,

В житті шукав дорогу не пряму.

Він народився під такою зіркою,

Що щось в душі двоїлося йому.

Від того кидавсь берега до того.

Любив достаток і любив пісні.

Це як, скажімо, вірувати в Бога

і продавати душу сатані»

“Затям, любов любов’ю, а життя життям”.

“Не так ті кулі козаку страшні, як це щоденне пекло метушні”.

«Погане літо, не було врожаю. Та ще ж тягтись на чоботи й кожух. А я такий, я матір поважаю. я впоперек їй слова не скажу». 

«Які я муки пережив пекельні! Од крику серця як я не оглух! Шкварчала совість, наче на пательні, і одганялась од пекельних мук». 

«Немов живе в мені два чоловіка, і хтось когось в мені не впізнає».

“Маруся Чурай” характеристика Галі Вишняківни

Галя Вишняківна – заможна, проте некрасива дівчина, до якої Гриць Бобренко пішов свататися. Гриця привабили гроші багатої родини Вишняків, а не зовнішність нареченої та вдача, адже у неї була дрібна та меркантильна душа

“Маруся Чурай” цитатна характеристика Галі Вишняківни

“глуха до пісні, завжди щось спотворить”

«Так пухкі у Галі рученята,

Коса білява, куца і товста.

Як реп’яшки, зелені оченята

І пишно закопилені вуста.

Глуха до пісні, завжди щось спотворить.

Все вишиває прошви подушок.

Ще як мовчить, – нічого. Заговорить, –

Гостренькі зуби – чисто ховрашок».

“Маруся Чурай” характеристика Івана Іскри з цитатами

Іван Іскра – козак, який був закоханий у Марусю. Хлопець був полковим обозним, він звик до випробувань і битв.

«Таке обличчя, зразу і не звикнеш, – різке, як меч. Тонке, як тятива». (Опис Івана Іскри)

«Таке нещастя хоч кого знеможе.

Це ж можна тут рішитися ума.

Любив же він Марусю, не дай Боже!

Тепер сидить, лиця на нім нема»

Саме Іван, щоб урятувати Марусю від страти, мчить до самого гетьмана Богдана Хмельницького. Він встигає врятувати Марусю, згодом навіть пропонує їй одружитися, але отримує відмову. Він хвилюється за Марусю, але вірний своєму обов’язку козака-захисника. Тому коли знову заграли труби до походу, Іван збирається у похід і йде у перших лавах, під корогвами. Прощаючись з Марусею, він говорить:

«І знов земля кипить у боротьбі, І знову я належу не собі».

“В нас на кутку його не люблять наші.
Шляхетний дуже і чолом не б’є.
Він, – каже, – гордий. З ним не звариш каші.
Він і мовчить, бо дума щось своє”.

“Маруся Чурай” характеристика Гордія Чурая

Гордій Чурай – батько Марусі. Він був козаком, палким патріотом, мужнім захисником своєї землі. Чурай не терпів кривди, знущання над людьми. Його стратила вороги у Варшаві. Про його відважні подвиги складено пісні, які передаються з покоління в покоління:

«…пішов у смерть — і повернувся в думі, і вже тепер ніхто його не вб’є.»

«Він лицар був, дарма що постоли. Стояв на смерть. Ніколи не здавався».

«Пішов у смерть і повернувся в думі, і вже тепер ніхто його не вб’є».

“Маруся Чурай” характеристика матері Марусі

Матір Марусі – добра та чуйна жінка та хороша матір. Вона мужньо зносила удари долі: «Було, сльозами набрякають очі, вона ж сміється кутиками уст», “Здушили сльози – не виходь на люди. Болить душа – не виявляй на вид».

Вона розуміла, що Гриць не пара Марусі, але дочка не слухала її. Після зради Гриця, після суду над Марусею її здоров’я похитнулосі. Через півтора тижні після суду вона померла. Вона була матір’ю не лише Марусі, а й «матір’ю усьому на землі». Не випадково Гриць казав, звертаючись до Марусі, напрочуд точні слова:

«Тут двоє матерів, твоя і Божа».

“Маруся Чурай” характеристика Богдана Хмельницького

Богдан Хмельницький  не лише вождь нації, а й порядна, чуйна й мудра людина. Хмельницький забороняє суддям одноосібне вершити долі громадян, адже про людину  не можна судити  з одного вчинку, оцінювати її потрібно через призму всього, що нею зроблене.
За ті пісні, що їх вона складала,
за те страждання, що вона страждала,
за батька, що розп’ятий у Варшаві,
а не схилив пред ворогом чола,
не вистачило б городу Полтаві,
щоб і вона ще страчена була!

“Маруся Чурай” характеристика козаків, згаданих у творі

Мартин Пушкар: «Ще не старий. І славу мав, і силу. (Про нього потім думу іскладуть). Мине сім літ –  і голову ту сиву Виговському на списі подадуть»

Северин Наливайко: «Був молодий і гарний був на вроду. І жив, і вмер, як личить козаку. За те, що він боровся за свободу, його спалили в мідному бику».

Єремія Вишневецький: «Бенкетував, сідав на шию хлопу, пускав дівчат по світу без коси. Стріляв козуль, возив пшоно в Європу і на поташ випалював ліси». “Упир з холодними очима, пихатий словом і чолом”.

Богдан Хмельницький: «Про наші битви – на папері голо. Лише в піснях огонь отой пашить. таку співачку покарать на горло, – та це ж не що, а пісню задушить!».

“Маруся Чурай” аудіокнига (скорочено)