“Мати” скорочено новела Григорія Косинки не донесе всіх переживань героїв, тому цей невеликий твір краще прочитати більш детально.
“Мати” Косинка короткий зміст
Центром новелли є родина одного бідного селянина у якого помирає мати, врятувати її практично неможливо. Але син хворої, Андрій не може прийняти цей факт і хоче привезти лікаря із Зеленогаївки. Все навколо постає перед ним у темних кольорах, панує гнітючий настрій.
Складність порятунку жінки полягає ще й у тому, що навкруги проходять бойові дії білополяків, гайдамак та червоноармійців.
Андрію здається, що все навколо передчуває неминучий фатальний кінець, смерть матері. Сонце йому здавалося чорним, придорожні верби схвильовано шуміли, ворон сумно кряче…. Перш ніж їхати хлопець просить пробачення у матері. Дорогою потрапляє у центр бойових дій.
Коли Андрій зрозумів, що може загинути від польської кулі, вирішив іти фронтовою смугою напролом. І таки потрапив у полон до поляків, проте залишився живим і з конем, а це означає що зможе потрапити до Зеленогаївки. В неволі Андрія змусили возити снаряди на позиції.
При першій зустрічі офіцер з Польщі докоряв йому, що той не хоче служити його народу. Та Андрій не хотів і думати про армію, він тривожився лише за життя матері.
Події польського війська Андрія не цікавлять, він думає собі що мати його б’ється в гарячці так само, як армія. Мати в його душі стала ніби святою, її образ заступає увесь світ. Андрій нікому не говорить з якою метою мандрує, а всіх навколо бачить ворогами матері і вирішує вбити хоча б одного військового. В армійцях він бачить ворога, який не дає йому врятувати матір. Повертаючись додому, зі злості він вбиває армійця.
Андрій розуміє, чим швидше Поляки програють, тим швидше він повернеться до матері. Та вдома довідується, що мати померла і жага помсти полонить його. Андрій вирішує вбити пораненого польського графа.
Думки Андрія зайняті тільки мамою, ніщо не рятує його від глибоких переживань та туги за ненько. Хлопець починає марити, бачить як запалюють лампадку перед іконами в його хаті, чує голос матері, незважаючи на те, що навкруги бігають суворі та налякані військові.
Для нього бойові дії являються лише плацдармом для тривоги за життя матері.
Таким чином, провідною ідеєю новели є загальнолюдські цінності. Рядові польські військові часто відмовлялися йти під кулі, а Андрій стояче перед кулеметом наче божевільний кричить: «Смерть!». Він бачить як горить Зеленогаївська лікарня і розуміє, що мати приречена, лікаря нема. У розпачі він безстрашно дивиться в очі смерті, напролом йде на ворогів, хоча до цього часу ні разу не стріляв. Це думка про втрату рідної людини так впливає на Андрія та змушує його робити те, чого раніше ніколи не робив. Приїхавши в село, хлопець дізнається про смерть матері, що його поїздка і ризик були даремними. Порожньо стає в серці люблячого сина. Під дас підготовки до поховання матері, його мучить запитання: «Чому моя мама зціпила губи, як мертвий солдат?». Це порівняння доводить, що всі люди однаково безпорадні та рівні перед смертю – і вороги, і рідні.
