“Майська ніч або утоплена” скорочено

“(Майська) Травнева ніч або утоплена” скорочено читати варто, щоб згадати сюжет твору Миколи Гоголя 1830 року. Це зворушлива історія кохання красуні Ганни та молодого парубка Левко.

“Майська ніч або утоплена” скорочено читати

Події твору відбуваються у XVIII столітті на Полтавщині.

Головні герої

• Левко – син голови, молодий хлопець, закоханий у Ганну.
• Ганна – гарна скромна дівчина, наречена Левко.
• Панночка – містичний персонаж, занапащена злою відьмою юна дівчина.
• Голова – батько Левко, голова селища, похмурий та нетовариський.

Ясного і тихого вечора дівчата з молодими хлопцями гуртуються і співають пісні. Молодий козак Левко, син сільського голови, підійшовши до однієї з хат, піснею кличе яснооку Ганну. Ганна з’являється не відразу, бо боїться заздрості дівчат, зухвалості парубків і материнської суворості, і ще чогось незрозумілого. Левко не раз просив батька дозволити йому одружитися з Ганною, але той не хотів і за своїм давнім звичаєм прикидався глухим. Про самого голову «відомо, що колись він супроводжував царицю Катерину до Криму, і відтоді при кожній нагоді згадував цю важливу для нього подію.

Ганна, любуючись красою ставка, на березі якого стояла стара хата із забитими віконницями, попросила Левко розповісти його історію.

Хлопець розповідає, як жив там сотник з донькою, «ясною панночкою»,який одружився вдруге, але мачуха незлюбила панночку, мучила її.  Мачуха виявилася відьмою, яка одного разу вночі, перетворившись на чорну кішку, почала душити панночку. Але дівчина не розгубилася і відрубала шаблею лапу. Незабаром “вигнав сотник свою дочку босу з дому”, і вона з горя втопилася в ставку, ставши головною серед русалок.

Одного разу потягла мачуху-відьму у воду, але та сама перетворилась на утопленицю і таким чином уникла покарання.

На місці того будинку збираються будувати винницю, для чого приїхав нині винокур. Тут Левко прощається з Ганною, почувши парубків, які поверталися.

Після опису української ночі в оповіданні з’являється доволі п’яний Каленик і, криючи на чому світ стоїть сільського голову, «непрямими кроками» шукає свою хату. Голова хоч і користувався великою повагою серед селян, але ніхто його не любив. Це був похмурий, суворий на вигляд, небагатослівний чоловік. Крім того, він любив «іноді прикинутись глухим, особливо якщо почує те, чого не хотілося б йому чути». Голова був кривий, але навіть з одним оком не пропускав повз жодну гарненьку селянку.

Левко ж, розпрощавшись з товаришами, повертається і бачить Ганну, яка говорить про нього, Левка, з кимось незрозумілим у пітьмі. Незнайомець сварить Левка, пропонуючи Ганні свою, більш серйозну любов. Несподівана поява пустотливих парубків і ясного місяця дає зрозуміти розгніваному Левку, що незнайомець – його батько. Левко підмовляє парубків провчити його.  Ті з радістю погодилися, бо не любили зайве велелюбного голову.

Сільський голова вже розмовляє в хаті з винокуром, коли ввалюється Каленик, безперестанку лаючи голову, і засинає на лавці.

Була вже пізня ніч, але голова ще не лягав спати. Несподівано у вікно влетів важкий камінь. Пролунав дзвінкий сміх, звуки пісні, в якій обзивали голову старим дурнем, який все ще «тиснеться до дівок». Голова, немов «старий, досвідчений кіт», зловчився, і спіймав одного з призвідників у вивернутому кожусі, і замкнув у комірчині. Коли ж він трохи заспокоївся і пішов викривати насмішника, то з’ясувалося, що голова помилково замкнув свояченицю, яку хочуть вже й спалити, вважаючи чортом.

А тим часом Левка в чорному кожусі і з вимазаним сажею обличчям, який пішов до старого будинку біля ставка, долає дрімота.  Дивлячись на віддзеркалення панського будинку, він помічає, що його вікно відчинилося, і похмурих віконниць немає. Щоб не заснути, він почав грати на бандурі та співати пісню, і вікно знову відчинилося, і з’явилася в ньому гарна панночка. Плачучи, скаржиться вона на сховану мачуху і обіцяє Левку нагороду, якщо він знайде відьму серед утоплених.  Через близьке сусідство з мачухою панночка почала дуже страждати і тепер уже не може «плавати легко і вільно, як риба». Левко стало шкода бідну дівчину, і він пообіцяв допомогти їй.

Левко дивиться на хороводи дівчат, всі вони бліді й прозорі, але затівають гру у ворона, і та, що зголосилася бути вороном, здається йому не такою світлою, як інші.   Левко одразу зрозумів, що перед ним – відьма. Він вказав на утопленницю панночці, і та радісно погодилася допомогти хлопцеві у його горі.

Прокинувшись, Левко виявляє, що тримає в руці клаптик паперу і кляне свою неграмотність. Тут його хапають десятники з сільським головою. Левко подає записку, з якої випливає, що написав її «комісар, відставний поручик Кузьма Деркач-Дришпановський» і містить наказ голові одружити Левка Макогоненка з Ганною Петриченковою, «а також полагодити мости на магістральний дорозі» та інші важливі доручення.

На питання здивованого голови Левко придумує історію зустрічі з комісаром, який ніби-то пообіцяв заїхати до голови на обід. Підбадьорений голова обіцяє Левку крім нагайки на завтра і весілля, розпочинає свою вічну розповідь про царицю Катерину, а Левко тікає до відомої хати і, перехрестивши у віконці сплячу Ганну, повертається додому, на відміну від п’яного Каленика, що все ще шукає і не може знайти своєї хати.