Аналіз твору “Мертві душі” Гоголя допоможе підготувати літературний паспорт, визначити, який жанр, тема, проблематика, сюжет, хто головні герої.
“Мертві душі” аналіз (паспорт) твору
Автор – Микола Гоголь
Рік написання – 1835–1842 рр. (1842 року опубліковано перший том)
Жанр – сам автор дав жанру визначення поеми, оскільки у творі крім оповідальної частини зустрічається багато ліричних відступів. Деякі літературознавці окреслили жанр “Мертвих душ” як роман
Напрямок – реалізм.
Тема – звичаї та життя поміщиків 30-х років ХІХ століття, зображення людських вад.
Композиція – 11 розділів першого тому. Декілька розділів другого тому, які вціліли і були знайдені та опубліковані.
Головні герої
- Павло Іванович Чичиков – колезький радник, чиновник у відставці, охайний, модний чоловік, великий авантюрист, здатний швидко підлаштовуватись під будь-яку ситуацію. Головний герой з юності всіма способами намагався сколотити собі статки. Влаштувавшись на службу, він швидко просунувся службовими сходами, не гребуючи користуватися своїм становищем. Купівля мертвих душ йому була потрібна для сміливої афери, яка зрештою так і не відбулася.
- Манілов – поміщик, мовчазний, добрий, спокійний мрійник.
- Настасья Петрівна Коробочка – дрібна поміщиця, самотня вдова, ощадлива господиня.
- Ноздрьов – молодий, «буйний» поміщик, любитель добре поїсти і випити, марнотратник.
- Михайло Семенович Собакевич – заможний літній поміщик, грубий, прямолінійний.
- Степан Плюшкін – багатий, але неймовірно скупий, жадібний старий поміщик, який заради економії ходить в обносках і недоїдає.
Проблематика твору «Мертві душі»
1) Хабарництво (кожен чиновник брав хабарі в поемі)
2) підлабузництво, лестощі до людей старших за званням.
3) казнокрадство. (чиновники крали гроші з державної скарбниці).
4) духовна смерть чи “змертвіння душі людини” — головна проблема твору, чиновникам у цій поемі, нічим не цікавилися в житті, вони хотіли збагатитися матеріально, але ніяк не духовно. Їхні душі стали “мертвими”, нецікавими до всього, що відбувається.
Сюжет твору
До невеликого повітового міста NN приїхав Павло Іванович Чичиков. Оселившись у готелі, він насамперед почав розпитувати шинкаря про місто та його мешканців. Через деякий час він сам вирушив з візитами до губернатора, поміщиків, чиновників, і зумів кожного з них привернути до себе. При цьому Чичиков дуже ухильно відповідав на запитання і намагався уникати розмов про свою персону.
Незабаром герой отримав запрошення від Манілова відвідати його село Манілівку. Чичиков зізнався гостинному до нудотності господареві, що хотів би викупити у нього померлих селян, чия смерть ще не була зафіксована на папері. Переконавши Манилова погодитися на вигідну угоду, Чичиков вирушив далі до поміщика Собакевича. Але герой збивається з дороги та заїжджає до поміщиці Коробочки. Він робить їй таку ж пропозицію, Коробочка сумнівається, але все ж таки наважується продати йому своїх мертвих душ. Далі він зустрічає азартного Ноздрьова, який відмовляється йому їх продати, поводиться розв’язно, і мало навіть не б’є Чичикова за відмову грати з ним у шашки. Зрештою, він добирається до гульвіси та гравця Собакевича, який погоджується продати свої «мертві душі», а також розповідає про скупого сусіда – Плюшкіна, у якого селяни мруть, як мухи. Чичиков, звичайно, заїжджає до Плюшкіна і домовляється з ним про продаж великої кількості душ.
Після цього Чичиков повертається до міста та оформлює всі документи на мертвих душ.
Тим часом у місті зі швидкою швидкістю стали поширюватися чутки про спритного ділка. Подейкували, ніби в банку у нього зберігаються мільйони, і дівчата на виданні почали пристрасно мріяти про знайомство з ним.
Губернатор влаштував бал, запросивши всіх знатних осіб. Чичиков опинився у центрі жіночої уваги, проте його цікавила лише одна дівчина – юна дочка губернатора, яка нещодавно закінчила інститут. Несподівано на балу з’явився п’яний Ноздрев, який влаштував справжній скандал, обговорюючи скуплені мертві душі. Наляканий Чичиков одразу поспішив до себе в готель.
Поступово у місті почали поширюватися чутки про небувалу угоду Чичикова. Суджали, ніби він хотів таким чином відвести дочку губернатора. Інші були впевнені, що він відомий розбійник-втікач Копєйкін. А хтось не сумнівався, що Чичиков – сам Наполеон, котрий таємно приїхав до Росії.
Місцеві жителі, не змовляючись, перестали приймати у себе Чичикова, і герой вирішує поспішно покинути місто.Тут раптово вмирає прокурор, і жителі знову гадають, що тут замішаний Чичиков. Він швидко їде, а ми дізнаємося, що він справді шахрай, який збирався закласти «мертві душі» в банк, а отримавши гроші, втекти.
Історія написання твору
Над цим твором Микола Гоголь працював 17 років. За задумом письменника грандіозна літературна праця мала складатися з трьох томів. Сам Гоголь неодноразово повідомляв, що ідею твори йому запропонував Пушкін, який і був одним із перших слухачів поеми.
Робота над «Мертвими душами» тривала складно. Письменник кілька разів змінював концепцію, переробляв окремі частини. Лише над першим томом, опублікованим у 1842 році, Гоголь працював шість років.
За кілька днів до смерті письменник спалив рукопис другого тому, від якого вціліли лише чернетки перших чотирьох та одного з останніх розділів. Третій том автор розпочати не встиг.
Спочатку Гоголь вважав «Мертві душі» сатиричним романом. Але в 1840 письменник серйозно захворів, а зцілився буквально дивом. Письменник вирішив, що це знак – сам Творець вимагає, щоб він створив щось, що допоможе духовному відродженню Росії. Таким чином, задум «Мертвих душ» був переосмислений. З’явилася ідея створити трилогію схожу на «Божественну комедію» Данте. Звідси виникло жанрове визначення автора – поема.
Гоголь вважав, що у першому томі треба показати розкладання кріпосницького суспільства, його духовне зубожіння. У другому дати надію на очищення “мертвих душ”. У третьому планувався опис відродження нової Росії.
