“Метаморфози” аналіз
«Метаморфози» – поема давньоримського поета Публія Овідія Назона в 15 книгах, в якій розповідається про різні перетвореннях, що відбулися з часу створення світу, відповідно до грецької і римської мифологіям. Всього їх налічують 199. Поема була написана Овідієм в Римі між 2 (рік посилання Юлії Старшій) і 8 (рік посилання самого Овідія) роками н. е.
Сюжети про перетворення розповідають про виникнення зірок, тварин, рослин, рік, джерел, скель, людей. Поєднавши багато метаморфозразом, Овідій написав поему, що пояснює походження усього світу.
Поема Овідія «Метаморфози» містить прихований докір людству, яке «проміняло золото на залізо», перетво -рило блаженний земний рай на пекло.
Жанр — поема, що складається із майже 250 поетичних оповідей про перетворення 15 книг, 11998 віршів.
Основа сюжету — давньогрецькі та давньоримські міфи про перетворення та героїчні цикли.
Сюжет поеми рухається від створення світу, що є першим перетворенням початкового хаосу в космос, до сучасних Овідію часів. У другій частині твору з’являється думка про погіршення людського роду з плином часу. Як і в міфолологіях багатьох народів світу, розбещенність людей призвела їх до всесвітнього потопу. В Овідія цей мотив розроблений за грецьким міфом про Девкаліона і Пірру. Саме від них пішло нове покоління людей. На їхнє прохання знову населити землю людьми Юпітер наказав їм набрати каміння й кидати через голову. Каміння, яке кидав чоловік, «обернулося на мужів», а те, що розкидала жінка, «набрало жіночої статі». У книзі систематизовано оповіді про перетворення відомих міфологічних героїв: красеня Нарциса, який так довго милувався своїм відображенням у воді, що перетворився на квітку, Орфея та Еврідіку, Пігмаліона тощо. Останні частини поеми присвячені міфологічній історії Риму, яка виводиться з часів Троянської війни і до появи в Італії перших поселенців. Закінчується твір похвалою на адрес у Юлія Цезаря та Августа, які обожнюються й оголошуються покровителями Риму.
Віршовий розмір — гекзаметр
Композиція:
- зачин – пролог (історія творення світу та чотирьох поколінь людських) –
- виклад оповідей про майже 250 перетворень і випробувань –
- завершальна частина – поетичний виклад учення Піфагора про переселення душ як обґрунтування “перетворень”.
