Афродіта – богиня кохання та краси.
Ніхто точно не знає, звідки з’явилася на світло прекрасна Афродіта. Одні вважають її дочкою Зевса і Діони, а інші запевняють, що красуня Афродіта народилася з морської піни. Начебто, коли краплі крові пораненого Урана впали на землю, одна з них потрапила в море і утворила піну, з якої і виникла прекрасна богиня.
Міфи про Афродіту (скорочено)
З Афродітою пов’язано багато красивих і драматичних міфів, в яких можна скласти уявлення про богиню.
Після народження з морської піни і виходу на берег Кіпру Афродіта, супроводжувана Еросом і Гімеротом, сходить на Олімп. Побачивши прекрасну богиню, під ногами якої розцвітали квіти, яку прославляли своїм співом птахи, інші боги не змогли залишитися байдужими. Гучно вітали вони вічно юну Афродіту. Ні боги, ні люди не могли противитися її силі та владі – Афродіта запалювала в їхніх серцях любов. Тільки три богині залишилися непідвладними Афродіті. Це – Афіна, богиня мудрості, Гера, покровителька шлюбу і материнства, і Артеміда, богиня родючості, покровителька всього живого. Ці три богині дали обітницю цнотливості й залишилися непідвладними Афродіті.
Багато могутніх мешканців Олімпу домагалися любові прекрасної богині, але вона вийшла заміж за некрасивого, кульгавого Гефеста. Правда, він був особистістю видатною. Коваль і ювелір, Гефест став великим художником своєї справи, з яким в здатності створювати прекрасне не міг зрівнятися жоден з богів. Він володів великою фізичною силою, і, крім того, був мудрий і вмів примиряти ворогуючих.
В «Іліаді» Гомер розповідає міф про золотий пояс – один з дарів Афродіти. Богиня Гера просить у Афродіти любові та солодких бажань, яким підкоряються серця і безсмертних, і смертних. У Гери свої підступні плани, але золота Афродіта дає їй бажане: знімає з себе і вручає Гері пояс з вишуканим візерунком, в якому полягали любов, бажання та інші «чарівності». Жінка, людина чи богиня, котра носила його, могла закохати в себе будь-якого чоловіка. Часом Афродіта давала пояс іншим богиням, але робила це неохоче, дорожачи своєю владою.
Крім пояса, у Афродіти була золота чаша, наповнена вином. Той, кому богиня дозволяла пити з цієї чаші, отримував вічну молодість.
В «Одіссеї» Гомер описує драматичні події, пов’язані з тим, що Афродіта зраджувала своєму чоловікові Гефестові з богом війни Ареем. Гефест дізнався про віроломство коханців і задумав помститися. Будучи прекрасним ювеліром, він зробив тонку і міцну золоту сітку і закріпив її над їх з Афродітою подружнім ложем, а сам відправився в Лемнос. Скориставшись відсутністю Гефеста, Арей і Афродіта усамітнилися на тому самому ложе під тонкою сіткою. Сітка, зроблена Гефестом, впала і обплутала коханців так, що неможливо було від неї звільнитися. З півдорозі повернувся Гефест, побачивши Афродіту і Арея, він дуже засмутився, нарікав і сумував, сказавши про свою дружину: «Правда, прекрасна вона, але у неї мінливе серце».
Афродіта дарувала свою любов не лише богам, а й людям. Вона полюбила Адоніса – сина царя Кіпру, такого прекрасного юнака, так що ні одне жіноче серце не могло перед ним встояти. Адоніс дуже любив полювання, куди разом з ним часто відправлялася Афродіта. Вона просила коханого полювати тільки на зайців і сарн, щоб не наражатися на небезпеку під час полювання на диких тварин. Але одного разу під час відсутності Афродіти собаки Адоніса погнали вепра. Юнак в мисливському азарті кинувся в погоню, вепр кинувся на нього і завдав йому смертельну рану. Дізнавшись про загибель Адоніса, невтішна Афродіта ходила по горах Кіпру шукати його тіло. Вона йшла, не помічаючи в своєму горі того, що камені і колючки ранять її ноги до крові. Там, куди падали краплі крові богині, виростали троянди. Знайшовши Адоніса, Афродіта гірко оплакала його, і поки вона плакала, з крові Адоніса виросла прекрасна квітка – анемона. Могутній Зевс, бачачи страждання своєї прекрасної дочки, наказав своєму брату Аїду на час відпускати з царства мертвих Адоніса на зустріч з Афродітою. З тих пір півроку Адоніс живе в пеклі, а на півроку повертається на землю до богині любові. Ці півроку відповідають двом порами року – весні та літу.
Але як би не було, дуже добре, що є на світі Афродіта – прекрасна, золотоволоса богиня кохання та краси. Афродіта дарує щастя всім, хто їй вірно служить.
Так дала вона щастя художнику Пігмаліону, який жив колись на чудовому острові Кіпр, і оживила статую в яку він закохався – Галатею.
