Новела «Кіт у чоботях» Миколи Хвильового присвячена жінці в революції. Аналіз твору “Кіт у чоботях” допоможе визначити, яка тема та ідея, хто головні герої, який сюжет та композиція твору.
Хвильовий “Кіт у чоботях” аналіз (паспорт)
Автор – Микола Хвильовий
Рік написання – 1921
Твір “Кіт у чоботях” уперше було надруковано в збірці “Сині етюди”
Жанр – новела
Тема новели «Кіт у чоботях» – показ жінки в роки революції, та згубний вплив хибних ідей людини, які перетворюють її на бездумного виконавця, чиновника.
Ідея новели — засудження суспільної системи, що, прикриваючись хорошими гаслами, перетворювала вірних їй. людей у фанатичні механізми, якими можна маніпулювати.
У новелі «Кіт у чоботях» письменник застосував імпресіоністичний підхід до зображення дійсності. У новелі перважають односкладні речення, повтори, слова-речення.
Напрям: Новела «Кіт у чоботях» знаходиться на межі модерністської і реалістичної прози з елементами імпресіонізму.
Головні герої:
- Гапка – «Товариш Жучок», «Кіт у чоботях», утілила тип “жінки революції”. Поза очі ніс головної героїні характеризували як куприк. Головна героїня була спочатку кухаркою, потім стала секретарем ком’ячейки. Козаки, щоб помститися товаришу Жучку, повісили її дитину.
Проблематика твору “Кіт у чоботях”
- Проблема гуманності й фанатичної відданості революції;
- Протистояння добра злу;
- Проблема вибору істинних цінностей
Характеристика головної героїні твору “Кіт у чоботях”
Гапка, тобто товариш Жучок, — це тип, що його зустрічав автор-оповідач на воєнних дорогах. Жінка невисока на зріст, взута у завеликі чоботи; за жвавий характер і, очевидно, темні очі прозвана Жучком. Спробуємо проаналізувати мову цієї новели і простежити, чи характерні для неї параметри імпресіоністичного письма.
Насамперед упадає у вічі настроєвість твору, що характерно для імпресіонізму. Захоплено-піднесене ставлення оповідача до Гапки-Жучка виражається як безпосередньо словами, так і самим синтаксисом — це в основному короткі, часто однослівні речення. Так можуть говорити вкрай захоплені люди: треба, щоб звучав гімн «моралям революції», але Жучкові буде не гімн, а пісня.
Портрет Гапки, тобто зовнішність, письменник характеризує одним словом «жучок». Ми не знаємо, русява вона чи чорнява, якого кольору її очі. Відомо, що «ніс — головка від цвяшка» і що зріст — «кіт у чоботях».
Ім’я героїні — Гапка — асоціюється із гаптуванням золотом або сріблом, із червінькою революцією, із п’ятикутною зорею на капелюшку, очі — із серпневим сонячним променем. Гапка — «мураль» революції, що тягне сонячну вагу в сонячний вік. Поєднання червінькового кольору із кольором хакі — це і є головна героїня. Зустрічаємо Кота в чоботах і біля вогню, посеред зими й темної ночі. Золото, вогонь — це асоціації тепла, радості, досконалості.
З перших рядків новели товариш Жучок — стримана, мужня, безстрашна. У битвах і в перервах між ними, коли «упоравшись біля походної кухні, виходила з вагона невідомо куди», а потім поверталася пізно «завжди в зажурі», вона була бійцем революції. Згодом вона стала іншою, хоч і намагалася бути корисною людям, потрібною суспільству. Тому «вона бігала, метушилася, збирала жінок, улаштовувала жіночі зібрання», щоб говорити «про право куховарки» й таке інше. Але ж це зовсім не відповідає тій високій меті, тим ідеалам, за які вона і її товариші гинули в боях. А звідси — іронія і навіть сарказм.
Товариш Жучок — секретар парт’ячейки — розмовляє часто російською мовою (новела практично написана наполовину російською), що доносить до читача дух того часу, іншими словами — стиль життя, коли на жіночих зібраннях говорили про аборт, кохання, право куховарки.
Мовна стихія «Кота в чоботях» сповнена піднесення, радості, легкої іронії, щирого захоплення та симпатії.
«Кіт у чоботях» — безпосередня, власне чоловіча емоція, викликана незвичайною Гапкою.
Чому новела має назву «Кіт у чоботях»?
З одного боку – щось близьке, тепле, домашнє казкове. З іншого – «не в свої взувся»: тонкі котячі лапки – у чужих черевиках, до яких він не доріс. Так і товариш Жучок: приміряла на себе великі ідеї комунізму, але так і не змогла осягнути – не доросла. Лише усвідомила, що їй, малограмотній, але партійній куховарці , партія дала право розпоряджатись чужими долями, карати й милувати
