«Морелла» (англ. Morella) – розповідь Едгара Аллана по 1835 року, основна тема – переселення душі та ідентичність людської особистості.
«Морелла» скорочено
Неназваний оповідач одружений на Мореллі – жінці, якій доступні «заборонені сторінки» містицизму. В результаті її експериментів, вона, очевидно, добилася того, що її душа ніколи не покидає матеріальний світ, а продовжує існувати в тілі дочки, що народжується нею перед смертю. Морелла проводить час в ліжку і навчає свого чоловіка “чорним мистецтвам”. Від усвідомлення небезпеки, витікаючої від дружини, оповідач приходить в жах і пристрасно бажає їй смерті і вічного спочинку. Його бажання виконується, але у момент смерті Морелли вона народжує дочку.
Оповідач-вдівець тримає дочку під замком, нікому її не показує, навіть не дає їй ім’я. Дочка підростає і батько в страху розуміє, що вона – точна копія матері. Проте дочку він любить так само сильно, як ненавидів її матір. До десяти років подібність дівчинки з Мореллою, що померла, стає нестерпною, а ознаки того, що і в ній живе зло, безперечне. Батько вирішує похрестити її, щоб вигнати з неї зло.
Під час церемонії священик запитує оповідача, яким ім’ям він хоче наректи свою дочку, і з його губ, проти його волі, злітає ім’я “Морелла”. Покликаний дух померлої розкриває себе, дочка з вигуком “Я тут”! падає намертво. Батько відносить тіло дочки в сімейний склеп і не знаходить там залишків її матері.
Аналіз «Морелла»
Рішення оповідача, хоча і мимовільне, назвати дочку ім’ям матері, що померла, вказує на його підсвідоме бажання її смерті. Переродження Морелли викликає підозри, що вона вампір,що відтворив себе, щоб помститися оповідачеві.
Ця розповідь для Едгара По – привід поміркувати про те, що відбувається з особою, після її смерті яка ідентична людині. Самоідентичність Морелли, переживаючи її фізичну, тілесну смерть, утілюється в її дочці. Едгар По явно знаходився під враженням “філософії тотожності” Шеллінга, якого він згадує в тексті новели.
Є декілька припущень про походження імені героїні розповіді :
по імені вченої іспанської домініканської черниці Хуліани Морельї (1594р.-1653р.), яку Лопе де Вега називав “четвертою грацією і десятою музою”.
так називається чорний паслін – отруйна рослина, споріднена беладонні. Ця версія спадає на думку при згадці Пресбурга, центру чорної магії.
Тема «Морелла»
В оповіданні можна виділити дві теми, характерні для творчості Едгара По:
⦁ смерть красивої жінки (дружини або нареченої): («Береніка», «Лігейя», «Овальний портрет», «Філософія творчості»),
⦁ воскресіння з мертвих або спілкування з духами померлих («Елеонора», «Падіння дому Ашерів»).
Публікація
Вперше розповідь опублікована в квітні 1835 року в «Southern Literary Messenger». Виправлена редакція перевидана в листопаді 1839 року в «Burton’s Gentleman’s Magazine». Перша публікація включала в себе вірш «Гімн» (Hymn) з 16 рядків, цей гімн за сюжетом співала Морелла. З останнього прижиттєвого видання оповідання (The Broadway Journal, 21 червня 1845р.) гімн був виключений автором і з тих пір публікувався окремо під назвою «Католицький гімн» (A Catholic Hymn).
