Вірш “Моя любове! Я перед тобою…” Ліни Костенко належить до любовної лірики. У поезії Л. Костенко «Моя любове, я перед тобою…» інтимний мотив тісно переплітається з філософським- лірична героїня відкрита повені почуттів, не боїться їхнього солодкого полону, їхніх “блаженних снів”, але і прагне зберегти себе як особистість, як часточка безмежного всесвіту, як спадкоємиця свого роду.
“Моя любове! Я перед тобою…” Ліна Костенко
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!
Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
і не приспи, для чого я живу.
Даруй мені над шляхом тополиним
важкого сонця древню булаву.
Не дай мені заплутатись в дрібницях,
не розміняй на спотички доріг,
бо кості перевернуться в гробницях
гірких і гордих прадідів моїм.
І в них було кохання, як у мене,
і від любові тьмарився їм світ.
І їх жінки хапали за стремена,
та що поробиш, – тільки до воріт.
А там, а там… Жорстокий клекіт бою
і дзвін мечів до третьої весни…
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Ліна Костенко “Моя любове! Я перед тобою…” аналіз
Автор – Ліна Костенко
Рік написання – 1977 (“Над берегами вічної ріки”)
Рід літератури – лірика
Лірика – інтимна
Жанр – ліричний вірш
Тема – зображення чистого і світлого почуття любові
Ідея – возвеличення любові, що надихає на вчинки.
Віршовий розмір – 5-стопний ямб
Римування – перехресне
Художні засоби:
- Епітети: блаженні сни, слухняною рабою, шляхом тополиним, важкого сонця, древню булаву, гірких і гордих прадідів, жорстокий клекіт бою, блаженні сни.
- Метафора: бери мене в сни, крил не обітни, світ зійшовся клином, від любові тьмарився світ, клекіт бою.
- Риторичне звертання: Моя любове!
- Риторичний оклик: Лиш не зроби слухняною рабою, не ошукай і крил не обітни!
- Повтори: Моя любове! Я перед тобою. Бери мене в свої блаженні сни.
Образи-символи
Образ крил символізує прагнення до духовної краси, а образ дороги є символом нелегкого життя. Образ воріт символізує вибір в житті. Образ булави є символом влади.
У глибокоінтимній поезії «Моя любове! Я перед тобою» авторка звертається до найніжнішого свого почуття, але одночасно виголошує грізну пересторогу:
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
Не ошукай і крил не обітни!
Для письменниці немає нічого страшнішого, як утрапити ще й у рабство почуттів. Підсвідоме лірична героїня відчуває, що це стане духовною зрадою усіх тих, хто жив до неї і плекав надії на її буття на цій землі:
Не дай мені заплутатись в дрібницях,
Не розміняй на спотички доріг,
Бо кості перевернуться в гробницях
Гірких і гордих прадідів моїх.
Вірші Ліни Костенко популярні не лише в Україні, а й у всьому світі та перекладені багатьма мовами.
Якщо Ви маєте або можете зробити аналіз вірша “Моя любове! Я перед тобою…” Ліни Костенко лишайте інформацію в коментарях.
