“Мойсей” Франко читати скорочено можна, щоб згадати сюжет твору та головні події поеми.
«Мойсей» скорочено аудіокнига. Іван Франко
“Мойсей” Іван Франко скорочено
Твір починається прологом, в якому автор звертається до свого змученого народу: «народе мій, замучений, розбитий», який стоїть «на роздорожжу» і не знає куди йти далі. народу. Він знає, що в українців є все, щоб стати вільним, нескутим народом: і велика страдницька історія, і працьовиті люди, і потужний духовний потенціал, але народ не в силі піднятися на вищий рівень, щоб разом творити свідоме суспільство.
Франко запитує чи завжди так буде, чи судилося їм долею бути рабами, чи будуть вони нічого не варті у цьому житті. Згадуючи борців за свободу, що поклали своє життя, поет каже, що вірить у відродження України:
Він розуміє, що його покоління знесилене журбою, не зможе вести за собою народ. Але згодом нові люди зможуть створити нову історію своєї країни. Автор вірить у державне і національне відродження України, пророкує їй славне майбутнє.
Розділ І
По сорока роках безперервного блукання безплідними пустелями єврейський народ, керований Мойсеєм, нарешті підійшов до бажаної мети — до Палестини, «обіцяного краю», люди зневірились. Народ почав бунтувати, говорячи про те, що збрехали їм пророки, і лише діти спокійно гралися в пустелі.
Розділ ІІ
Лише один з усього ізраїльського люду вірить у високу світлу мрію — це сам позабутий пророк Мойсей. Все своє життя він віддав для своєї ідеї, він підняв народ, надихнув його на високі вчинки, але пройшло багато років, і люди, особливо молоде покоління, вже не хочуть прислухатися до його слів. Для них цінністю є щось конкретне, матеріальне (м’ясо, масло, сир), а мрії про звільнення — для них лише красива казка.
Повстання проти Мойсея очолили Датан і Авірон, які всілякими способами прагнули підкорити народ своїм приземленим прагненням і світогляду, вони налаштовують людей проти пророка.
Коли Мойсей спробував застерегти євреїв від нового Божого гніву, Авірон звинуватив його у богохульстві, а Датан погрожує «псевдопророку», що він буде закиданий камінням, якщо не залишить всі свої спроби закликати людей до змін та вести їх за гори.
Розділ ІІІ
Увечері, коли спадає спека, люди займаються повсякденними справами: жінки із глиняними посудинами ідуть до криниці під скелю,діти грають у степу, з деяких шатрів чути голоси і сміх. Точаться звичайні буденні розмови про пошуки пасовиськ для худоби:
Авірон радить людям податися в край Мадіан, а Датан пропонує йти ще далі, але не в край обіцяний.
Розмови замовкають, коли люди бачать старого Мойсея, який виходить з намету і прямує на «широкий майдан», де біля намету заповіту лежить великий камінь, піднімається на нього, аби виголосити перед громадою слово.
А громада переживає складні почуття: люди, підбурювані Авіроном і Датаном, гніваються на Мойсея, але мимоволі відчувають повагу до нього. Вони вагаються: невже ж прийдеться «розбить, розтоптать», «як гнилую колоду», того, кого «…батьки і діди звали батьком народу»?
Розділ ІV
Мойсей каже народу, що він виконує Божу волю – вивести їх з неволі, щоб не гнули свої шиї в Єгипті. Пророк порівнює єврейський народ з Божою стрілою, яка повинна летіти в намічену ціль:
“Бо Єгови натягнений лук,
І тетива нап’ята,
І наложена стрілка на ній —
І то ви є стріла та.
Як стріла вже намірена в ціль,
Наострена до бою,
Чи подоба стрілі говорить:
«Я бажаю спокою»?”
Розділ V
Щоб люди краще зрозуміли Мойсея, він розповів їм казку—алегорію. Колись усі дерева зійшлися на «широкім роздоллі» і стали вибирати собі короля, що став би їх опорою та слугою.
Дерева просили сісти на трон ліванський кедр, але він відмовився, бо і без корони він є окрасою землі та Лівана.
Після цього дерева звернулися тоді до пальми, але й та не схотіла царювати.
Дерева почали умовляти рожу, потім дуба, тоді березу. Але ніхто з них не хотів зайняти трон.
Коли хтось запропонував терену стати королем, той одразу згодився стати королем і охоронцем лісового царства, сказавши, що буде здобувати для них поле та землю, хоч самому не треба; сам буде стелитися вниз, щоб інші буяли до неба. Терен обіцяє бути «…зайцю гніздом, Пристановищем птаху, Щоб росли ви все краще, а я Буду гинуть на шляху».
Розділ VІ
Весь народ уважно слухав казку Мойсея. Далі пророк пояснив її алегоричний зміст.
«Дерева — се народи землі, А король у їх колі — Божий вибранець, син і слуга Господевої волі».
Мойсей порівнює «…непоказний на вроду…» терен – з пророками, що готові принести себе в жертву задля того, щоб іншим жилося краще. Мойсей каже, що коли Бог обирав пророка, то обрав когось непримітного, як терен, щоб він був «мов світило у тьмі, мов скарбник його слова».
Проте євреї зневажали заповіт Єгови, і Мойсей благав свій народ схаменутися, згадати, що він — «цар світа», бо інакше народ Ізраїлю втратить честь зватися народом — Божим обранцем.
Звертаючись до народу, Мойсей пророкував йому тяжке покарання за порушення волі Бога: «…будеш ти мов розчавлений черв, що здихає на шляху».
Розділ VІІ
Авірон сміявся з Мойсея, почав наводити контраргументи на його промову.
Він казав, що доля, яку пропонує людям Мойсей, — це доля «того осла», який носить у зав’язаних міхах хліб для інших, сам залишаючись голодним. Авірон не вірив у Єгову і пропонував євреям поклонитися іншим богам — Ваалу й Астарті.
Кепкуючи з Мойсея, Авірон порівнював благочестивого старця зі старою руїною і запропонував приставити його, як майстра розповідати казки, за громадську няньку до дітей.
Люди засміялись, але Мойсей спокійно відповів кривднику, що тому не бачити землі обіцяної, бо не зможе зробити жодного кроку з того місця, де стоїть.
Розділ VІІІ-ІX
Слідом за Авіроном Датан став звинувачувати Мойсея у зраді народу Ізраїлю. Він висунув припущенні, ніби Мойсей поклоняється фараону і спеціально вирішив завести їх у пустелю, щоб знесилити бідних людей, а зараз веде він їх на вірну смерть, коли вже зовсім не залишилося сил у них. Датан звинуватив пророка в тому, що їх залишилась жменька, сотні тисяч померли. Кинувши такі слова, Датан закликав юрбу закидати Мойсея камінням, але жоден не наважився кинути камінь у старця. Побачивши це, Датан вирішив вигнати Мойсея з табору. Ревуча юрба підтримала таке рішення.
Пророк закликав стерегтися, аби Єгова не забрав своїх обітниць назад, радив покоритися всесильному Богу. Всі слухали його похилившись, мовчазливі й понурі.
Розділ X
Затремтіла, заплакала душа Мойсея. Мойсей сказав, що любить свій народ більше, ніж сам Єгова, бо у Бога мільйони дітей, а в Мойсея — один — єврейський народ. Якщо Бог вимагає від людей хвали і шани, то пророк нічого від них не хоче, він просто любить їх усім серцем.
Оскільки євреї вирішили прогнати Мойсея від себе, він висловив згоду підкоритися їх волі і йти «до межі Ханаана» самому, без своїх одноплеменців. Пророк вірив, що народ згодом піде за ним. Він прощається зі своїм народом і йде у степ.
Розділ XІ
Біля табору Мойсей зустрів дітей, які просили його не йти під ніч у степ, просили розповісти про дива, які він бачив: про «…корч…, що горить, не згорає…», про те як чув голос Бога. Але Мойсей не міг залишатись. Він лише порадив дітям будувати «свій мур», залишатись завжди праведними, щоб, коли настане час, вони могли піти на велике діло, стати у нагоді не лише собі, а послужити чомусь більшому.
Розділ XІІ
Мойсей залишився один. Він щиро молив Бога озватися до нього та підтримати його у скрутну годину.
Проводир згадав свою сорокарічну працю, коли він намагався зробити з рабів народ по Божій уподобі. Сорок років Мойсей, як коваль, «…клепав …серця і сумління народу», але, здається, даремно. В нього з’явились сумніви — чи все він робив так, як заповідав Єгова. Пророк просить відповіді у Єгови, але той не відповідає.
Розділ XІІІ
Раптом Мойсей почув голос. Він подумав спочатку, що це його внутрішній голос, що говорить його «власне горе», але хтось запитував у нього чи сумнівається він у своєму ділі після 40 років праведної праці.
Мойсей спочатку не може зрозуміти чи це йому не здається, і просить цей голос показатися йому.
Та голос став спокушати Мойсея, намагаючись довести йому марність справи, якій він присвятив життя. Голос запитує чи не з власних гордощів він почав цей тяжкий шлях із народом. Пророк запевняє, що гордощі тут ні до чого, що він зробив це, бо не міг бачити людей у ярмі, бо хотів звільнити їх від гніту. Мойсей говорить, що робив він це через веління Бога, а голос вагається чи не був то внутрішній голос пророка.
Від цих ворожих слів Мойсей відчув себе ще самотнішим. Пророк запитав свого співрозмовника, хто він, і почув відповідь:
«Я Азазель, Темний демон пустині».
Розділ XІV
Мойсей був у розпачі. Він сумнівається у тому, що 40 років тому вибрав правильний шлях. В його серці «…важка боротьба ішла з самим собою».
Можливо його народу було б краще залишитися в Єгипті, бо старе своє життя вони залишили, а збудувати щось нове та краще вже немає ні сил, ні бажання. Пророк звертається до Єгови, щоб той сказав чи правильно він вчиняв, але в степу чути лише квиління гієни та шелест гадюки.
Розділ XV
Євреї побачили здалека дивну картину. На верхівці гори стояла якась гігантська постать, простягши до неба розкинуті руки. Це Мойсей, стоячи на молитві, розмовляв з Богом.
Пророк стояв на вершині цілий день. Вже заходило сонце, і тінь Мойсея, як і вранці, падала на єврейські шатри. Люди боялися, щоб Мойсей не прокляв їх, бо знали дивну силу клятьби.
Розділ XVІ
Вночі, втомлений молитвою, Мойсей впав та й заснув. Уві сні почув знову голос, який твердив, що Бог не може керувати ні поодиноким камінцем, ні навіть пилом, а не те що народом! На прикладі каміння, голос сказав, що Бог не може знати де він впаде і зупиниться.
Голос розповів легенду про відомого з давньогрецької міфології сліпого гіганта Оріона. Оріон ішов до сонця, щоб здобути зір. Оскільки він не бачив, куди йти, за поводиря собі узяв хлопця. Хлопець, що сидів у нього на плечах, мусив показувати сліпому дорогу. Оріон ішов вже багато часу, але до сонця не наближався, бо хлопець завжди показував в інший бік — туди, куди поверталося світло. Першу половину дня хлопчик вів його на схід, потім — на південь, далі, під вечір, на захід. Гігант так і не дійшов до Сонця. Тут Оріон порівнюється із людством, що прагне досягти поставленої неосяжної цілі, хоче осягнути невідоме і фантастичне, руйнуючи при цьому «рідне й знайоме». А хлопчик – це всі моменти та факти, що стоять на шляху досягнення цілі.
Розділ XVІІ-ХVІІІ
Залунав демонічний сміх і Мойсей зрозумів, що він говорив з Азазелем, що намагався знищити його віру і відштовхнути від обітованої землі. Пророк проганяє його, та Азазель робить спробу переконати Мойсея, що вся його віра в Єгову – це дрібниця, а надія на нову землю для його народу – це брехня. Пророк спочатку не вірить в це, але потім здається й каже, що Єгова його одурив.
Розділ XIX
Враз задрижала земля, гуркнув грім, знялася буря, почався град, дощ. Коли раптово все стихло, Мойсей почув голос Бога, який звертався до Мойсея, звинувачуючи його в тому, що пророк зневірився.
Єгова пояснив Мойсею, для чого вивів синів Ізраїлю з Єгипту. Треба було духовно й фізично зміцнити обраний народ, підготувати його до майбутніх випробувань, змінити менталітет рабів. Якби євреї залишились у Єгипті, то вони б «присмоктались до скиби», їм же судилося «…світ здобувать, його соки і скарби». Адже поступ людства — не матеріальний добробут, не скарби земні, не «хліб золотий», а пошук духовності, невгамовна жага вдосконалення. Саме цей шлях веде до «обітованого краю».
В покарання за те, що Мойсей «на момент» засумнівався в Бозі, йому призначено, вже побачивши священну землю, не вступити до неї і вмерти перед самим порогом своєї мети.
XX
Євреї побачили, що Мойсея на скелі немає, і ними опанував жах, що вони втратили найдорожчу людину.
Раптом у степу піднявся вихор, з якого вийшов ватажок, «князь конюхів» Єгошуа.Він закликав євреїв: «До походу! До бою!». Він виявився новим пророком, що підняв за собою народ, який в мить із кочівників перетворився у завойовників, героїв. «Авірона камінням поб’ють, а Датана повісять».
І підуть вони в безвість віків, Повні туги і жаху, Простувать в ході духові шлях І вмирати на шляху…
“Мойсей” Франко короткий зміст допоможе вам зрозуміти основну тему та ідею, які автор хотів донести до кожного читача.
