Микола Костомаров хронологічна таблиця життя та творчості українського історика, науковця, поета допоможе виділити головні події з біографії.
Микола Костомаров: хронологічна таблиця
4 (16) травня 1817 року – народився Микола Костомаров в слободі Юрасовка Острогозького повіту Воронезької губернії.
1833 р. – Після закінчення Воронезької гімназії Костомаров вступив до Харківського університету на філософський факультет.
1837 р. – після закінчення університету Костомаров пішов на військову службу, був юнкером у Кінбурзькому драгунському полку в Острогозьку.
1838 р. – в Москві слухає лекції професора Шевирьова, які згодом зробили чималий вплив на формування історичних поглядів Костомарова.
1842 р. – Костомаров написав магістерську дисертацію “Про причини і характер унії в Західній Росії”, але не захистив через урядову заборону.
1844 р. – захистив нову дисертацію на тему “Про історичне значення російської народної поезії”.
У 1846 р. Костомара запросили до Київського університету на кафедру історії, читати курс лекцій зі слов’янської міфології.
1845-1847 рр. – стоїть на чолі створеного в Києві Кирило-Мефодіївського товариства.
1847 – за участь в українофільському братстві Костомарова арештовують та перевозять з Києва до Петербурга, де він проводить рік в Петропавлівській фортеці.
1848 р. – засланий до Саратова під поліцейський нагляд із забороною на викладання і видання книг.
1848-1856 рр. – служив у Саратовському статистичному комітеті, публікував статті з історії, економіки та культури Саратовської губернії, продовжував займатися історією. Він написав фундаментальну працю “Богдан Хмельницький”, закінчив дослідження “Бунт Стєньки Разіна”, а також почав нову роботу про внутрішній побут Російської держави XVI-XVII століть.
1856 р. – після звільнення від поліцейського нагляду опублікував ряд своїх робіт.
1857 р. – Костомаров подорожує по Європі, відвідує Швецію, Німеччину, Швейцарію, Францію, Італію, Австрію.
1859 р. – прийняв запрошення очолити кафедру російської історії Петербурзького університету.
1861-1863 рр. – бере участь у виданні першого українського громадсько-політичного і художньо-літературного журналу “Основа”.
1862 гр. – Костомаров змушений залишити Петербурзький університет через те, що відмовився підтримати протест професури і студентства проти поліцейських репресій.
1861-1884 рр. – історик працює в археографічній комісії, яка збирала документи з історії України. Під редакцією Костомарова вийшло 12 томів “Актів, що відносяться до історії Південної і Західної Росії, зібраних Археографічною комісією”, а також 3 випуски “Пам’ятників старовинної російської літератури”. За цей час Микола Іванович опублікував понад 200 праць, в більшості своїй присвячених соціально-політичній історії Росії та України.
1872 р. – за дослідження “Останні роки Речі Посполитої” Костомаров був удостоєний премії Академії наук. Пише свою найвідомішу працю “Російська історія в життєписах найважливіших її діячів”.
1875 р. – Костомаров перехворів на тиф, що послабив його здоров’я.
1876 р. – Костомаров став членом-кореспондентом російської Академії Наук.
7 (19) квітня 1885 – Микола Костомарова помер і був похований у Санкт-Петербурзі.
