“Надія” – перший вірш Лесі Українки, написаний нею у 9 років під впливом арешту та заслання її тітки Олени Пчілки (Антонини Косач). Паспорт твору “Надія” допоможе визначити, яка тема, ідея, художні засоби, головна думка та історія написання.
Леся Українка “Надія” аналіз твору (паспорт)
Автор: Леся Українка.
Рік написання – 1880
Рід літератури: лірика
Жанр: громадянська лірика (з елементами інтимної).
Вид лірики: медитація, сповідь.
Тема: висловлення глибоких переживань через неможливість бути на рідній землі та віра в повернення.
Ідея: незламність духу; утвердження того, що любов до Батьківщини є єдиною опорою людини навіть у найважчі часи.
Провідна думка: поки в людини є надія на повернення додому, вона залишається внутрішньо вільною.
Основні образи
Лірична героїня: людина, позбавлена «долі й волі», але не зламана.
Символи рідної землі: Вкраїна, синій Дніпро, степ, могилки (кургани) — це те, що складає духовний світ героїні.
Надія: єдина цінність, що залишилася, символ життя.
Художні засоби:
- Епітети: «рідна країна», «синій Дніпро», «палкії гадки».
- Повтори (анафора): «Поглянути ще раз…»
- Кільцева композиція (Обрамлення): «Ні долі, ні волі у мене нема, / Зосталася тільки надія одна». Це створює враження замкненого кола, з якого є лише один вихід — надія.
- Антитеза (Протиставлення): «жити чи вмерти».
- Заперечення: «Ні долі, ні волі»
Римування: суміжне (паралельне) — аа бб.
Настрій: сумний, елегійний, але водночас рішучий.
Леся Українка “НАДІЯ” читати
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна:
Надія вернутись ще раз на Вкраїну,
Поглянути ще раз на рідну країну,
Поглянути ще раз на синій Дніпро, –
Там жити чи вмерти, мені все одно;
Поглянути ще раз на степ, могилки,
Востаннє згадати палкії гадки…
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна.
1880
Якщо ви не знайшли потрібну відповідь, можете запитати у нашого чат-бота у Телеграм.
