Написати детектив для 7 класу досить складно, адже цей жанр хоч і цікавий, але потребує уяви. Власна детективна історія може бути складена за прикладами нижче.
Власний детектив твір 7 клас
Загадка зниклого годинника
Коли Олег повернувся додому, то помітив, що на тумбочці біля ліжка немає його улюбленого годинника. Це був не просто годинник – він дістався йому від дідуся, і хлопець дуже дорожив ним.
Олег обшукав усю кімнату, але годинника ніде не було. «Хтось його взяв!» – промайнуло в голові.
Підозрюваних було троє: молодша сестра Катя, сусід Данило, який заходив зранку в гості, і їхній двірник дядько Григорій, який приходив у гості до батьків.
Спочатку Олег вирішив допитати Катю. Вона чесно зізналася, що заходила до його кімнати, але тільки для того, щоб взяти книжку.
Данило? Він завжди мріяв про такий годинник, але навряд чи ризикнув би його вкрасти.
Залишався дядько Григорій. Він був доброю людиною, але Олег пригадав, що той якось дивно поглядав на годинник, коли востаннє приходив.
Олег вирішив діяти хитро. Наступного дня він підійшов до дядька і сказав:
— Шкода, що мій годинник зник. Але добре, що він має секретну позначку – її видно тільки під ультрафіолетом. Якщо його десь знайдуть, я зможу довести, що це мій.
Дядько Григорій помітно зблід і швидко дістав годинник із кишені.
— Вибач, хлопче, я просто хотів полагодити його, — пробурмотів він.
Олег забрав свою річ і більше ніколи не залишав її без нагляду.
Написати детективний твір
Цього літа мене відправили в табір «Сонячний берег». Спочатку я не дуже хотів їхати, але там виявилося цікаво: нові друзі, ігри, походи, таємничий ліс навколо… Однак одна подія змінила все – наш загін опинився в справжньому детективі!
Одного ранку, коли всі зібралися біля їдальні, вожата Оксана Іванівна оголосила, що зник кубок табору! Цей кубок отримували найкращі загони, і він стояв у актовій залі на почесному місці. Ми з друзями – Тарасом, Оленкою та Марком – вирішили зайнятися його пошуками.
Спершу ми оглянули залу, але жодних слідів злому не було. Вікна закриті, двері на ніч зачиняють на ключ. Але я помітив щось дивне: на підлозі блищала крапля води, а поряд лежав шматок зеленого листка.
— Може, це сліди злочинця? – припустила Оленка.
Ми вирішили дізнатися, хто міг бути тут останнім. Вахтер дядько Григорій сказав, що ввечері чув якийсь шум, але подумав, що це вітер. А потім Марко пригадав: учора ввечері бачив, як у залу забіг хтось у зеленому плащі.
— У таборі ж ніхто не носить плащ! – нагадав Тарас.
Ми рушили до озера – єдиного місця, де можна було намочити одяг. І ось що ми знайшли: у кущах біля води лежав той самий зелений плащ, а в кишені – блискучий уламок кубка!
Несподівано з-за дерев вийшов Вадим, хлопець із сусіднього загону. Він знітився, побачивши нас.
— Це ти взяв кубок? – спитав Марко.
— Я… хотів пожартувати, але випадково впустив його, і він тріснув… Злякався, що мене покарають, і сховав усе тут, – зізнався він.
Ми разом повернули кубок вожатим, і Вадим чесно розповів про свою витівку. Його не сильно сварили, але змусили допомагати у їдальні цілий тиждень. А ми відчули себе справжніми детективами! І тепер я точно знаю: у літньому таборі ніколи не буває нудно!
Детектив 7 клас
Таємниця зниклого щоденника
Одного дня учень 7-Б класу Артем виявив, що його щоденник зник. Це був не просто записник з оцінками — у ньому лежала важлива записка для мами, яку треба було терміново передати.
— Я залишив його в рюкзаку! — розгублено повторював Артем.
Вчителька запитала, чи ніхто не бачив щоденника. У класі запанувала тиша, тільки Сашко загадково усміхнувся. Це здалося підозрілим.
Разом з подругою Олею Артем вирішив провести розслідування. Вони оглянули клас, заглянули під парти й у шафки, але щоденника ніде не було.
— А якщо його взяв хтось, хто сидить поруч? — припустила Оля.
Раптом вони помітили, що у Сашка з рюкзака виглядає щось схоже на обкладинку. Артем підійшов ближче.
— Сашко, що це у тебе?
Хлопець почервонів і витягнув… щоденник!
— Я хотів пожартувати, але потім забув повернути, — зізнався він.
Вчителька повернула щоденник Артему і пояснила, що жарти не завжди бувають вдалими. З того дня він більше не робив подібних витівок.
